Чому потрібно пам’ятати про Бога, навіть коли у вас все добре? – стара народна мудрість

Людина так улаштована, що приходить до Бога, коли їй важко і боляче. У щасливі та радісні дні вона забуває про Творця. Таких прикладів історія людства величезна кількість. В Євангелії розказано, як за Ісусом Христом ходили юрби народу.

В основному це були каліки, інваліди, сліпі, глухі, одержимі злими духами, грішники та митарі. Деякі з них залишалися зі Спасителем. Інші ж навіть забували подякувати за зцілення.

Яскравий приклад відданості продемонструвала Марія Магдалина. До зустрічі з Ісусом Христом жінка була одержима бісами. Її життя безрадісне і жахливе. Вона не могла самостійно керувати собою.

Господь же вигнав із неї нечисту силу. Марія Магдалина була безмежно вдячна Спасителеві. Коли учні розбіглися, деякі жінки залишилися з Ісусом Христом до кінця. Біля хреста вони стояли і молилися за свого Вчителя.

Марія Магдалина побігла до апостолів, щоб повідомити Ісус воскрес. Але їй не повірили, поки на власні очі не побачили воскреслого Спасителя.

На жаль, навіть у віруючих людей не вистачає часу для спілкування з Господом. Максимум вони ходять у храм у неділю і намагаються молитися вечорами.

Побутові турботи та робочі справи не дають можливості приділяти Богові більше уваги. Але щойно трапляється нещастя, все змінюється. Людина готова проводити і день, і ніч у церкві, аби отримати допомогу від Господа.

Вона бере відпустку на роботі та щодня молиться, розмовляє з священником. У такі дні не до серіалів та інтернету. Не хочеться ні готувати, ні прати. Головне, щоб біда пішла у минуле. І допомогти може лише Бог.

У щасливі моменти людина не так активно звертається до Творця. А іноді вона зовсім забуває віддячити Господу. Чому так відбувається? Люди не вважають утіху подарунком згори. Вони гадають, що це просто вдалий поворот долі. Люди звикли приймати деякі речі як належне.

Один епізод з Євангелія підтверджує цю теорію. Одного разу Ісус Христос зустрів десять людей, які страждають від різних недуг. Він зцілив їх і відпустив. У дорозі нещасні мандрівники відчули, як їм стало краще.

Минулі вади зникли. Вони зраділи, але не повернулися до Господа, щоб Його віддячити. Лише один із них вчинив таким чином. Він прийшов до Ісуса з вдячністю. Інші ж не вважали це важливим і потрібним.

Так роблять багато людей. Їм здається, що їхні перемоги та досягнення залежать лише від них. А лиха трапляються незалежно від їхніх дій. Хоча у нещастя, як правило, теж є свої причини

Людина, здійснюючи певні вчинки, часом не замислюється про їхні наслідки. Кожен свій крок варто продумувати заздалегідь. Совість завжди підкаже, як слід вчинити.

Головне, звертатися до Бога і в радості, і в смутку. Про це свідчить стара народна мудрість. Цю фразу варто пам’ятати кожній людині та зробити її девізом свого життя.