Чому одні працюють з ранку до пізньої ночі, податки платять, інші народжують десятками і просять

Хотіла б обговорити одну важливу тему, хоча майже впевнена, що більшість не підтримають мого погляду на цю проблему. У нашій країні такі ситуації відбуваються все частіше, мені складно мовчки терпіти те, що відбувається.

У ЗМІ все частіше висвітлюють історії багатодітних сімей. Нещодавно прочитала інтерв’ю з матір’ю семи дітей, яка скаржилася журналістам на хронічну бідність, а також розповідала, як вона атакує мерію, намагаючись отримати безкоштовне житло. Якоїсь миті жінка привела до будівлі мерії всіх сімох дітей і залишилася там із ними ночувати, щоб привернути увагу чиновників до своєї проблеми.

Все інтерв’ю було пронизане скаргами на те, що з такою кількістю дітей дуже багато проблем, що грошей не вистачає, їжі для дітей замало, жити немає де.

А мене під час читання мучило лише одне питання: чому вони не вважають ці проблеми своїми особистими? Якщо я розумію, що фінансово не можу утримувати велику сімʼю, то я не планую дітей.

Навіщо вони народили сімох, якщо не можуть забезпечити навіть первинні потреби дітей? Таке враження, що спадкоємців народжували тільки для того, щоб потім прикриватися ними та просити допомоги. Найгірше в такій ситуації дітям, адже вони не винні, що батьки не думають наперед.

Найчастіше як виправдання звучить фраза: «Ми так любимо діток!» Ось я теж дітей люблю, і багато хто любить. Багато жінок дуже хочуть велику сім’ю, але відмовляються вводити в цей світ ще дітей, якщо розуміють, що не можуть утримувати їх, забезпечити хоча б зараз, а на майбутнє планувати просто неможливо.

Як на мене, це дуже дивний прояв любові: привести в цей світ, а потім залишити віч-на-віч із усіма його проблемами.

Ще одна історія, яка мене шокувала. «У цій сім’ї п’ятеро дітей. Будинок, де вони мешкають, не добудований, але на завершення робіт немає грошей, адже батьки не працюють». Я не можу зрозуміти, за що прирекли на страждання цих дітей. Сім’я живе на оренді неподалік недобудованого будинку.

«Чоловік восени залишився без роботи. Він став на біржу праці, там платять допомогу, ще кілька тисяч ми отримуємо від держави як допомогу на дітей. Щоб сплатити за оренду житла, грошей у нас просто не залишається», — розповідає багатодітна мати, а далі просить зібрати гроші, щоб вони могли закінчити будівництво.

Ось це обурює мене найбільше: одні працюють, платять податки, забезпечують і себе, і своїх дітей, а інші вирішують щороку народжувати по дитині, отримуючи на них допомогу від держави, а коли їх стає з десяток, вимагають, щоб усі навколо них допомагали. Мені зовсім не жалко багатодітні сім’ї, які скаржаться на важке життя. У ситуації, що склалася, ніхто крім вас самих не винен.

А як ви ставитеся до тих, хто вирішив мати велику сімʼю?