– Чому хворіє моя улюблена донечка, а у тебе життя склалося краще. Я тебе ненавиджу

Батьки Насті рано одружилися, мамі тоді ледь виповнилося 18, а татові 19 років. Через сім місяців після весілля народилася Настя. Дитина народилася вчасно, просто мама на весіллі вже була вагітна.

Через два роки народилася Люба. Жили вони, як і всі інші родини. Настю з дитинства привчили завжди дивитися за молодшою ​​сестричкою, допомагати їй, гуляти з нею. Так і росли сестри. Якщо Люба щось витворяла, то діставалося обом.

Коли Насті виповнилося 13 років, помер тато. Настя дуже переживала і сумувала, вона дуже сильно любила батька і він її, у них був особливий зв’язок, Настя була татковою улюбленицею.

Мама не довго сумувала і почала гуляти, стала приводити додому різних чоловіків не соромлячись дочок. Дівчатка весь цей час були надані самі собі. Настя добре вчилася в школі, а ось Люба моментально з’їхала, стала прогулювати уроки.

Через пару років мама знайшла собі постійного чоловіка, і почала з ним жити. Тільки ось чоловік цей був наркоманом з багатим тюремним минулим. У їхньому домі тепер постійно були якісь сумнівні гості.

Закінчивши школу, Настя вступила до коледжу, вечорами працювала. Вона зустріла хлопця, вони одружилися і жили щасливо і спокійно. Мама пила і постійно дзвонила Насті, говорила як погано вони живуть, що у них немає грошей і їм нема чого їсти. Насті було шкода маму з сестрою, тому вона давала їм грошей.

Незабаром Настя дізналася, що Люба разом з маминим чоловіком теж підсіла на наркотики. Насті про це сказала мама. Дівчина була в шоці, як так сталося і чому мама це допустила. А мама була не проти, вона сказала, що це вибір Люби й вона їй нічого забороняти не збирається.  Люба знайшла собі такого ж хлопця, вони когось пограбували й Любу посадили в тюрму. Ще й з’ясувалося, що Люба серйозна хвора.

Мама телефонувала Насті й почала  ревіла в трубку і говорила:

– Чому хворіє, моя улюблена донечка Люба, краще б це ти хворіла. І життя у тебе склалося краще, і чоловік є і квартира і діти. А моя Люба, бідненька, сидить у в’язниці хвора. Я тебе ненавиджу!

Насті боляче і прикро було чути такі слова від рідної матері. Вислуховувати, як мама її ненавидить і проклинає, Настя не хотіла. Дівчина припинила спілкування з нею і тепер живе спокійно, іноді звичайно згадуючи про недбайливих та безвідповідальних родичів.