Чому деякі люди на старості живуть добре, а інші – копійки перераховують

Часто згадую історії про знаменитих радянських акторок та акторів, які зустрічають старість у злиднях. Як можна було тримати в руках так багато і все розгубити дорогою життя?

Громадяни колишнього союзу, часто кажуть: “А ніхто нас цьому не вчив!”. Є гроші? Витрачай! Життя одне.

А ті, хто гроші збирав, втратили їх у кризу: дефолт, облігації, МММ та інше.

Мабуть, людина має долю, яку на кульгавій козі не об’їдеш. І вона за сценарієм має жити багато чи бідно. Щасливо чи в капкані вічних невдач. Любити чи ненавидіти.

Ми, люди піднімаємо ці питання тому, що всім нам хочеться жити добре…

Дивлячись на своє оточення, на рідню та знайомих, я приходжу до висновку, що багато хто не  не може жити добре, а просто не хоче.

Ось що розповіла мені моя подруга:

“Вийшовши на пенсію, я почала багато аналізувати. Чому ми живемо саме так, а не інакше. Ти знаєш, мій чоловік працював на примітивній роботі, папірці перебирав. Був у нього момент у житті, коли йому запропонували важку фізичну працю за великі гроші. А мені так шкода стало.

Сказала: “Всіх грошей не заробиш, нам вистачає і це головне”. Він рвався на цей підробіток, а я йому не дозволила поїхати.

Через роки думаю: чи правильно я вчинила? Чи саме тоді все могло змінитися?

Ми з чоловіком стільки допомагали людям, забуваючи про себе, що тепер сидимо, нехай не біля розбитого корита, але в незавидному становищі. А син, якому ми купили квартиру, не хоче працювати…”

Доля – це не те, що з нами трапляється. Це те, що ми творимо.

Як правило, скромно живуть люди, які ніколи не бачили своїм пріоритетом багатство. “Я пробувала збирати, у мене не вийшло” – сміється моя подруга. “Та й навіщо? Все одно держава все забере”.

Хто їй про це сказав? Не знаю. Нав’язаний стереотип. А у житті все завжди не так.