Чому батьківська любов дістається тільки молодшим дітям?

Моя сестра молодша за мене на 9 років. До того ж в нас різні тати. І звичайно ж від її народження я завжди була для сестри нянькою, мамою вчителькою, охоронцем.

Дитинства не пам’ятаю, пам’ятаю тільки обов’язки по відношенню до сестри. Уваги їй більше, розумію, вона молодша. Але я 9 років вчилася в іншій області і завжди їздила сама, сестру мама досі (майже 25 років їй) возить на таксі в інше місто до поїзда.

Я в 21 рік вийшла заміж і ні копійки не просила у мами, сестра ж закінчила навчання, влаштувалася на півставки (в іншій області) і мама їй оплачуєте квартиру, дорогу, їжу. Я ж на її допомогу не розраховую, домоглася всього сама, чоловік і дитина просто супер. І все одно для мами я все не так роблю, а ось сестра бідна, їй важко.

Ну як не соромно жінці в 25 років сидіти на шиї у матері і ще качати права? Ну, правда, прикро. Прикро і за маму і за себе. Скільки разів я плакала через сестру. Невже я буду так само несправедлива до другої дитини ?