Чоловік запропонував вести роздільний бюджет, скидаючись на загальні потреби. Я мало не оттеріла від його пропозиції, а він вважає, що це нормально

Чоловік дується, тому що я відкинула його геніальну ідею на тему ведення в нашій сім’ї роздільного бюджету, вважає, що я хочу накласти руку на всі його гроші і загнати під каблук.

Але в мене зовсім інші резони, які чоловік із якоїсь причини відмовляється сприймати всерйоз. Каже, що я перебільшую.

– Чому ти не хочеш хоча б спробувати? Он, Ванька зі Свєтою живуть із роздільним бюджетом і нічого, не розлучились же, все в них добре, – умовляє чоловік.

Але у Вані та Свєти і ситуація дещо інша. Їм так зручніше, тому що бюджет настільки роздільний, що вони скидаються тільки на комуналку і купівлю загальної побутової техніки типу пральної машинки.

У Вані свій раціон, він нарощує м’язи і сам собі готує всякі корисні страви, а у Світлаки навпаки вічні дієти, детокси та інше. На це вона вже витрачає виключно свої гроші.

А у нас із чоловіком так не вийде, ми харчуємось з одного столу. Тільки чоловік лопає більше за мене в два рази. Каструлі гречки, шести котлет та двох огірків мені вистачить на тиждень, а чоловікові це так, один раз повечеряти.

І виходить, що скидатися ми будемо однаково, але три чверті продуктів уминатиме чоловік. До того ж мені ще доведеться це все і готувати.

Я йому запропонувала, щоб усе було зовсім, як у Вані зі Свєтою – тобто він харчується окремо, я окремо. Кожен сам собі продукти купує та готує.

Але чоловікові така пропозиція не сподобалася. Бубонить, що одружився не для того, щоб самому собі готувати, до того ж він не вміє нічого, тільки яєчню смажити та пельмені варити, а на цьому довго не проживеш.

Знову ж таки, постійно сперечатися з чоловіком на тему побутової хімії, яку він взагалі не сприймає, як щось потрібне, пропонується купувати мені.

– Ну, я ж цим не користуюся, чому це спільні покупки? Я тобі завжди казав, що це твоя забаганка. Ванну можна содою почистити, а пляшку засобу для миття посуду я сам купуватиму, коли треба, – казав чоловік.

Про пральний порошок, засіб для унітазу, кондиціонер для білизни, освіжувачі повітря чоловік не думає. Правильно, він не займається домашнім господарством, звідки йому знати, що потрібно.

Та й взагалі, якщо брати за великим рахунком, я вважаю, що роздільний бюджет у сім’ї – це дивно. Ми їмо з одного столу, ми живемо в одній квартирі та спимо в одному ліжку. Чому треба ділити гроші?

Якщо чоловікові треба щось купити, то він може відкладати гроші, як це роблю я. Потихеньку й назбирає на якісь свої потреби.

Я ж не вимагаю віддавати усю зарплату до копійки. Але й гасати з чеками, щоб визначити, хто скільки кому має віддати грошей за купівлю продуктів – це безглуздо.

Чоловік, який наслухався від того ж Вані, як класно мати роздільний бюджет, думає, що я не хочу так робити, бо мені потрібний повний контроль над його фінансами.

А для мене завжди було нормально, що тато віддає мамі більшу частину зарплати, а на свої потреби просто робить “заначки”.

Мама купувала продукти, одяг, господарювала, якось органічно все було. Її зарплата, тато – ось сімейний бюджет, виходячи з якого вже планувалися якісь поїздки, великі покупки та інше.

Це – сім’я, це – нормально. А те, що придумав чоловік – нісенітниця. Мені так жити невигідно та максимально некомфортно.

Тим більше, постає питання – а якщо я піду в декрет? Як бути тоді? Він мені потім рахунок пред’явить, що утримував мене, годував? Чи мені гроші треба буде з повітря діставати? Чи на дитину теж треба буде скидатися?

На це питання чоловік пробурчав, що дитина і декрет – це зовсім інша розмова, тут уже про окремий бюджет не йтиметься.

А якщо так, то який сенс город городити? Але чоловік скривджений, бубонить, що я хочу його під каблук загнати.