Чоловік забрав у неї дитину, а потім привіз назад…

Інна була єдиною дитиною, тому батьки завжди виконували всі її забаганки. Вона була сором’язливою, спокійною і дуже часто хворіла. Виросла Інна  дуже романтичною, наївною дівчиною, зовсім не пристосованою до нашого швидкого і жорстокого життя.

Згодом зустріла вона свого принца. Хоча, насправді він був зовсім не таким, як у середньовічних романах. Назар був швидше жвавим, меркантильним хлопцем. Однак Інна цього зовсім не помічала, вона дивилася на свого вже чоловіка крізь рожеві окуляри і буквально обожнювала його.

Перші пару років жили вони дійсно непогано – Назар втілював різні бізнес-проекти, крутився як міг, а Інна ростила маленьку дочку і чекала чоловіка з роботи. Крах їх відносин настав тоді, коли Каті, їх доньці виповнилося три рочки.

Назар заробив достатньо грошей, відкрив свою велику справу і став днями й ночами пропадати на роботі. Принаймні дружині свою відсутність вдома він пояснював саме цим. Насправді всі ночі він проводив зі своєю новою секретаркою Надією, яка здавалася йому такою розумною, сексуальною, а головне – сучасною, чим вигідно відрізнялася від дружини.

Незабаром чоловікові порядком набридло таке життя і він вирішив розставити всі крапки над “i”. Поставив Інну перед фактом розлучення і сказав про те, що після нього, їх дочка залишиться з ним. Інна, природно, запротестувала, але слухати жінку, на жаль, ніхто не став. Чоловік сам зібрав її речі і виставив дружину за двері. Інна стукала кулаками,  але чоловік був невблаганний. У квартирі плакала Катя, але Назар не відкрив і після цього.

Убита горем жінка поїхала до батьків і все їм розповіла. Ті зробили спробу повернути внучку, але і вона закінчилася провалом. Адвокат, до якого вони звернулися, пояснив їм, що батько має таке ж право на дочку, як і мати. Поки він нічого зробити не може, потрібно чекати суду. Суд, на жаль, нічого не вирішив. Назар виставив дружину не в дуже хорошому світлі – безробітна, погана мати, без повної освіти, свого житла немає. І йому, звичайно ж, повірили.

Інна на колінах стояла в залі суду і кричала: “Віддай мені дочку, благаю!” Але рішення суду було незаперечним. Дочку визначили жити разом з батьком.

Минуло пів року. Весь цей час Інна просто ридала від туги за дочкою. А потім, в один прекрасний для неї день, малятко їй повернули. Господь ніби бачив, кому погано, а хто зовсім з котушок з’їхав.

Її колишній чоловік не впорався з великими грошима, які на нього звалилися. Вклався кудись не туди, прогорів, продав свій бізнес і запив. За дитиною весь цей час доглядала няня, а коли грошей їй платити не стало, то Назар привів дівчинку до колишньої дружини з одним тільки словом: “На!”

Інна від радості все йому пробачила. Пробачила, але до себе не підпустила, хоча він і просив все повернути, як було. Пам’ятала вона, як благала його, а він мало по ній не пройшовся ….