Гроші я почала відкладати зі свого повноліття. Саме тоді я зрозуміла, що в цьому житті варто розраховувати тільки на себе рідну. По іншому ніяк. За десять років накопичилася досить пристойна сума. На невелику квартирку однозначно вистачить. Я не планую ці гроші витрачати – завжди повинна бути своя «подушка безпеки».
У моєї мами такої подушки не було. Коли від нас пішов батько, вона ночами мила підлогу в супермаркетах, а вдень працювала на двох роботах. Я бачила, як їй складно і тоді присягнулася, що зможу домогтися багато чого в цьому житті! І завжди зможу мати якісь накопичення …
Потім я познайомилася зі Степаном і вийшла заміж. Про мої заощадження йому проговорилася моя мама. Сталося це ще до весілля. Вона якось висловилася, що йому від мене потрібні тільки гроші, видно пронюхав про мої накопичення. Степан виду не подав, але інформацію сприйняв.
І ось, через два роки шлюбу мій благовірний вимагає, щоб я вклалася в … петрушку. Я йому вже на пальцях пояснила, що вирощування цієї «травички» – сама безглузда ідея, яку я чула. Чоловік мій залишається непохитним. Стверджує, що необхідно вкласти мої гроші, тоді ми їх за півроку і відіб’ємо.
Господи, про що він? Як вкласти квартиру в петрушку? Я до такого не готова! Чоловік сьогодні є, а завтра немає. Навіть найсильніша любов може пройти, як у нашого тата і мити підлогу ночами я не готова. Чоловік мій дуже сильно образився і подав на розлучення.
Я мужньо готуюся до суду і часто думаю: в який момент все пішло не так? Адже жили ж душа в душу, поки не прийшла ця ідея з петрушкою і моїм уявним спонсорством …