Чоловік вимагає звіту про те, куди я витратила свою зарплату…
У Наталі цілком середньостатистична сім’я: чоловік, двоє дітей восьми та п’яти років. З самого початку живуть вони у квартирі, що належить свекрам. Розподіл обов’язків у сім’ї у них теж класичний: побут і діти цілком і повністю на Наталі.
Враховуючи цей факт Наталя й роботу собі підбирала після декрету, ставлячи в пріоритет аж ніяк не заробіток і кар’єрні перспективи, а близькість роботи до будинку і можливість без особливих проблем відпрошуватися і брати лікарняні.
– Працюю зараз за копійки, звісно! – зітхає Наталя. – Чистими виходить близько трьох на руки, для їх міста це навіть смішно, зате маю можливість займатися домом і дітьми … Начальство у нас спокійно сприймає, якщо піти раніше, прийти пізніше, відпрацювати годину-півтори в інший день. І на лікарняні дивляться крізь пальці. У будь-якому іншому місці мене б вже звільнили з цими лікарняними, а тут ніхто ні слова не говорять…
Працює Наталя до 16.00, потім забирає дітей з садка та групи подовженого дня та йде додому «на другу зміну» – готувати, прати, прибирати та прасувати.
– А бюджет у вас спільний в родині? Чи як ви грошові питання вирішуєте? Хто платить за комуналку, продукти, покупки?
– Так я навіть не знаю, як назвати наш бюджет! – махає рукою Наталя. – Спільний або який – не зрозуміло … Платить той, у кого картка ближче. Хоча, звісно, у чоловіка основний дохід, я – напохваті. Але ми обоє купуємо продукти, платимо за квартиру, за садок, за шкільні обіди й так далі …
«Своїми» грошима Наталя також оплачує й особисті покупки: колготки, помади, перукарні та інше. При цьому гроші з обох карт йдуть всі, а в кінці місяця кілька днів родина живе на підсосі. Не голодують, звісно, але під’їдають запаси круп і з великим нетерпінням чекають заповітної есемески про зарахування грошей.
Чоловіка така ситуація вельми пригнічує. Жити з двома дітьми та зовсім без накопичень не можна, раз у раз злиться він. Навіть пенсіонери зі своїх смішних пенсій примудряються щось відкладати.
– Треба не витрачати менше, а заробляти більше! – заперечила Наталя.
Пів року тому чоловік Наталі знайшов підробіток – займається ним два-три рази на тиждень вечорами після основної роботи. Але ось парадокс – ці гроші в бюджеті зовсім і не відчуваються. Накопичень як не було, так і немає, і останні пару місяців вони точно так само перед зарплатою сидять на крупах і макаронах …
А в цей раз чоловік раптом став пред’являти Наталі претензії.
– Чоловік раптом вирішив, щоб я звітувала, куди я витрачаю свої гроші! – розпачливо розповідає Наталя. – Вимагає виписку з рахунку показати … Чому я повинна? Це моя зарплата! Я все до копійки витрачаю на сім’ю, на дітей. Та й сам факт, що з мене вимагають звіту, м’яко кажучи, неприємний …
Як вважаєте, дружина повинна звітувати перед чоловіком за власні гроші в даній ситуації? Або з боку чоловіка вимагати таке – нетактовність?