– Чоловік – це ще одна дитина, тож терпи, – заявила мені свекруха

Свекруха свято вірить, що чоловік – це ще одна дитина, про яку треба дбати, доглядати, любити і все їй прощати. Тільки діти виростають і стають самостійними, але в чоловіка це правило діє.

Що взагалі за дивне вигадування – вважати дорослого мужика дитиною? Якщо він дитина, то нехай далі біля спідниці мами сидить, а вона його з ложечки годує і до горщика привчає.

У мене тато ніколи не був “ще однією дитиною”. Доросла людина, є обов’язки, глава сім’ї, приймає серйозні рішення та несе за них відповідальність.

Спочатку мій чоловік не справляв враження людини, з якою будуть проблеми у побуті. Можливо, кохання кружляло голову, можливо, я просто багато на що не звертала уваги через те, що все трапилося дуже швидко. Не встигла придивитися.

Зустрічалися ми два роки, але разом жили лише три місяці, за які я не встигла перейнятися необхідністю ставати нянькою для дорослого мужика.

Розписалися, відгуляли відпустку і життя почало повертатися у звичайне русло. Отут і полізли всякі неприємні відкриття. Не все одразу, звичайно, але поступово вилізло багато всього.

Наприклад, чоловік зовсім не вміє готувати. Взагалі. Його стеля – це зробити бутерброди, і те, якщо хліб та ковбаса будуть уже в нарізці, а то він їх криво накромсає.

Навіть пельмені та макарони він сам зварити не може. Яєчня для нього – теж надто складна страва. Може залити локшину швидкого приготування окропом.

Я була шокована цим відкриттям. Якось не звертала уваги на це, а тут з’ясувалося, що я маю бігом бігти з роботи, щоб нагодувати чоловіка.

Дзвонить, каже, що голодний, а все, що було приготовлено, вже скінчилося. Я говорю, щоб поки зробив собі яєчню, а я прийду і вже нормальну вечерю приготую.

Чоловік зітхає, що не вміє. Я думала, що жартує. Виявилось, що ні. Я прийшла, а в нього доставка готової їжі стоїть на столі, не зміг мене дочекатися.

Я не проти іноді поїсти щось із доставки. Проблема в тому, що це дорого, а ми збираємо на квартиру. Чоловік уже не вперше замовляє доставку.

На моє обурення він відповів своїм. Що, каже, я маю робити, якщо голодний? Та в холодильнику є яйця, у морозилці про всяк випадок лежать пельмені.

Наступним неприємним відкриттям стало те, що чоловік не вміє поводитися з пральною машинкою. Забула вранці поставити таймер на запуск, попросила чоловіка, який раніше за мене з роботи приходить, запустити прання.

Білизна вже була в барабані, треба було засипати порошок та налити кондиціонер. Ну, ще кнопку натиснути і все! Сортувати білизну, виставляти температуру і щось робити було не потрібно.

Чоловік сказав, що не вміє цього робити, не розуміє, як машинка працює, тому я прийду і сама все запущу. Мене це розлютило: я думала, він відмазується.

Виявилося, що його ніхто цьому не вчив, а білизну на прання та прасування він відвозив до мами. Хлопцю майже тридцять років, а йому одяг мама прала!

За першої ж нагоди я у свекрухи поцікавилася, як же вийшло, що її син нічого не вміє? Я не говорю про високу кухню або якісь складні домашні справи, він просто нічого в побуті не може.

Свекруха почала розтікатися думкою по дереву, наголошуючи на тому, що хлопчики все сприймають інакше, їм це складніше дається. А закінчила свою промову взагалі шедеврально:

– Чоловік – це ще одна дитина, тож терпи! Нам, жінкам, треба весь побут самим тягнути.

Не знаю, що там належить конкретно свекрусі, а ось у мої плани це не входило. Я працюю до сьомої вечора, потім приходиш додому – а тут друга зміна! Буду поступово чоловіка вчити бути не дитиною, а дорослою людиною.