Чоловік робить паузи у стосунках, щоб не допомагати мені з маленькими дітьми

Я опинилася у ситуації, в якій не дуже розумію, як діяти. Справа в тому, що мій чоловік уже вдруге бере “паузу у стосунках” і з’їжджає від мене та дітей.

Вперше це сталося після трьох років шлюбу, коли нашому старшому синові було півроку. Тоді ми були молодими, емоційними. Плюс народження дитини нас дуже втомило. Безсонні ночі, перші болячки, стрес…

Пам’ятаю, що багато лаялися і висунули один одному дурні претензії. Зрештою, вирішили, що треба пожити окремо і розібратися, чи так ми взагалі потрібні один одному. Тоді чоловік з’їжджав від мене до батьків.

Цього не зрозуміли тоді ні вони, ні мої мама з татом. Говорили нам, що у сім’ї так не робиться. Що такі речі можна робити, доки немає серйозних стосунків, дітей. А якщо вже сім’я створена, то жодного відпочинку одна від одної бути не може.

Я тоді, насправді, була настільки зла на чоловіка, що й справді бачити його поряд не хотіла. Допомоги від нього з дитиною не було, він узяти малого боявся. Плюс мені доводилося й за чоловіком доглядати.

Тому коли я залишилася одна з дитиною у квартирі, мені стало справді легше. Тим більше моя мама часто вдавалася мені на допомогу.

Грошима чоловік продовжував наділяти. Свекри за цим суворо стежили. А ми, просидівши майже місяць різними кутами, зрештою помирилися і зійшлися заново.

Один одному цей випадок намагалися не пригадувати. У мене потім уже була підозра, що він насправді втікав, бо втомився від дитини. Але я ці думки гнала геть, не бажаючи думати про коханого погано.

Через вісім років ми вирішили завести другу дитину. Прикинули, що грошей нам вистачає, старший у школу пішов. Саме час.

Я завагітніла, народила другого синочка. Тут було і морально, і фізично, і фінансово простіше. Я мав досвід, впевненість у своїх силах. Тому ми якось без особливих нервів початковий період пройшли. Ну як мені здавалося.

А чоловік став знову якийсь дратівливий, завжди незадоволений. Його не влаштовував безлад дома або не вчасно приготовлена ​​їжа. Не подобалося те, що довелося возити старшу дитину на тренування. Раніше це робила я, але в мене тепер не було такої нагоди.

Місяця через два такі життя він раптом знову промовив ту саму фразу про паузу у стосунках і почав збирати речі.

– Ти, що з глузду з’їхав? – запитала я його. – Яка ще пауза? Для чого? Ти що, нас кидаєш?

– Не кидаю, – закотив очі чоловік. – Просто хочу пожити трохи один. Розібратися в собі. Пам’ятаєш, ми якось через це вже пройшли. Це нам допомогло тоді зберегти стосунки.

– Ми тоді були зовсім молоді та не могли нормально вирішувати проблеми. Щойно погрожували один одному розлученням. І взагалі я підозрюю, що ти тоді втік через те, що в будинку була маленька дитина, і ти втомився. Тепер ти робиш те саме, – не приховуючи образи, відповіла я. – Тобто, я повинна сама тягнути все, що ми створюємо разом? Адже це й твої діти!

– Тоді ти щось проти не була, – почав сперечатися чоловік. – Що змінилося?

– Я тоді твоїх мотивів не зрозуміла. Думала, що ти мене доводиш до скандалів, а потім з’їжджаєш, бо в нас нічого не складається. А насправді ти втікав від відповідальності. Просто відпочити хотів. А мені хтось відпочити дасть?

Але хоч би скільки я приводила доказів, чоловік продовжував збирати речі.

– Це на місяць, не більше, – запевнив він. – Я Сашу возитиму на тренування і гроші тобі переводити. Маму свою попрошу до тебе приїхати, щоби допомагала.

– Я не хочу, щоби приїжджала твоя мама. В мене є чоловік, а в дітей є батько. Ти. От і будь поруч. Допомагай посильно, бери участь у житті сім’ї, – не погодилася я на умови чоловіка.

– Слухай, я вже квартиру винайняв і речі зібрав, – грубо відповів він. – Що ти вигадуєш? Тиснутимеш на мене, я й справді подам на розлучення! Сказав по-хорошому – хочу паузу у стосунках!

Схопив свою сумку та вискочив із квартири. А я в повному шоці залишилася вдома. Подзвонила своїй мамі, свекрусі. Обом ситуація здається дикою, але при цьому вони вважають мене винною.

– Згадай, сама його тоді відпустила, – сказала мама. – Він тепер, мало не так, цей шанс використовує. Треба було ще тоді впертись і наполягти, щоб лишився.

У свекрухи така сама позиція.

А я вважаю, що не повинна тримати силою чоловіка, який із сім’ї ось так втікає. Він, значить, хоче у стосунках розібратися? Досі в чомусь не певен? Нехай тепер знається, де хоче, я його до хати не пущу.