Чоловік привіз дружину з пологового з новонародженою трійнею, пішов по памперси і не повернувся

В одному невеликому містечку в 2007 р народилися трійнята. Але ця історія зовсім не така як всі, ця історія сім’ї, яка про народження трійні ніяк не підозрювала.

Вони жили небагато, місто невелике, хорошого обладнання вдень ​​з вогнем не знайдеш, а ті що є – в дорогих клініках в сусідніх містах. Так і пройшла вся вагітність в буквальному очікуванні дива. Живіт ріс не по днях а по годинах і вже на 7 місяці у Каріни почалися перейми.

У пологовий будинок її доставили по швидкій, після того як вона народила першу дитину, «балаган» у її животі тільки посилився і мама і акушери зрозуміли, що Каріна знову народжує. На світ з’явилося ще двоє малюків.

– Вітаємо! У вас трійня!

Каріна не могла натішитися. Вона так хотіла дітей, але щоб відразу трьох -взагалі не очікувала. Радість дружини чоловік особливо не розділив. Видно було, як він замислився. Після виписки він привіз родину в їх невелику квартиру, пішов за памперсами і не повернувся.

Каріна не могла повірити в те, що чоловік її покинув. Спочатку намагалася дзвонити, ніхто трубку не брав, потім шукала через знайомих. А потім і заспокоїлася. Клопоту з трьома їй теж вистачало.

З дітьми допомагала сестра і мати, Каріна влаштувалася на роботу зі змінним графіком. Так з сестрою і мінялися. Так і жили вони, виховуючи трьох дітей всі разом. Коли дітлахам виповнилося по 4 роки, Аріна зважилася на серйозний крок і переїхала в Київ в столичну філію від фірми, де вона працювала.

Благо за весь цей час Каріна проявила себе дуже відповідально і встигла дорости до керівника. Переїзд до Києва – це для її сім’ї хороший шанс почати жити інакше. Там їй відразу дали від підприємства квартиру і гарну посаду. Каріна найняла няньку.

Життя пішло своєю чергою, поки одного разу … в ліфті в одному з ділових центрів вона не зіткнулася лоб в лоб зі своїм чоловіком.

Він онімів, побачивши Каріну. Вона була зовсім іншою, не тією, яку він знав 4 роки тому. Струнка, впевнена в собі, стильна. І зовсім ударом для нього було те, що на переговорах куди вони обидва поспішали, Каріна виступала в якості керівника проекту, а Борис (чоловік) – усього лише помічник представника їх компанії.

Як Каріна всередині себе тріумфувала, уявити не складно.

Через два дні після зустрічі Борис її знайшов і впав на коліна, став благати про прощення, говорити що тоді просто злякався.

Каріна його спокійно вислухала, а потім сказала:

– Ось як ти зараз стоїш на колінах 2 хвилини, так я стояла 2 роки, принижуючись перед начальником щоб він мені давав відгули, якщо діти раптом хворіли. Я день і ніч працювала, щоб їх прогодувати. А ти злякався. Сьогодні я змогла побудувати нове життя. І в цьому житті, вибач, тобі місця немає. А діти? Діти виростуть і самі вирішать, спілкуватися нею з тобою чи ні, але від мене підтримки не чекай.

Розвернувшись, Каріна пішла по коридору, хвацько цокаючи каблучками. Горда постава, гарна фігура і троє дітей. Його дітей. Борис тільки тоді зрозумів, що він в житті втратив. Але вже пізно.

Чи одиничний це випадок? Навряд чи. Однак бачачи такі історії, розумієш, що життя воно таке – і бумеранг прилетить в найнесподіваніший момент, тому життя своє будувати варто точно тільки по совісті.