Чоловік привів коханку до тещі в квартиру…

Мій практично колишній чоловік родом з невеликого містечка. Після школи він навчався в нашому місті, а згодом і вирішив залишитись.  Вася зняв квартиру і продовжив працювати. Додому його звали – у нього там мама, два брати та сестра, всі старші, але він не поїхав, вирішив, що тут перспективи кращі.

Ми з Василем познайомилися 7 років тому. У мене – старенька мама, я – її єдина пізня дитина, а тому кинути маму я не могла ні в якому разі. Василь з цим погодився і згодом переїхав жити до нас. У проханні про реєстрацію, мама йому категорично відмовила відразу. Так він і жив у нас без прописки.  Крім мами, у мене є дитина від першого шлюбу, дочка Ліда. Зараз їй 9 років.

Через рік спільного життя ми одружилися, просто розписалися. У Василя тоді проблеми зі здоров’ям були, тому він не працював. Грошей на весілля не було, але ми й не хотіли витрачатись на свято.

Поки Василь сидів удома, він зробив ремонт у маминій квартирі. Ми з мамою – вона з пенсії, я з зарплати, давали йому гроші на будматеріали, а він все переклеював і перекладав своїми руками. Шпалери, були замінені міжкімнатні двері, перекладена плитка на кухні та в санвузлі – він у нас суміщений. Додатково були зроблені натяжні стелі, але цим займалися фахівці.

Мама з Василем ладила, приводів для сварок у них не було. Василь – в одній кімнаті, мама – з онукою в інших. Я працювала, по ідеї, за графіком два через два, але вихідні у мене бували рідко – я намагалася брати якомога більше змін, щоб годувати сім’ю.

Крім зарплати, у мене є ще один дохід – аліменти. Але ці гроші витрачаються тільки на дочку. Частина – на поточне утримання: одяг, плата в садок, потім – в школу, форма, підручники та додаткові заняття. Другу частину я відкладаю дочці на майбутнє – на навчання або на невелику квартиру. Колишній чоловік не скупився, тому грошей на квартиру до повноліття доньки повинно вистачити.

Василь практично не спілкувався з Лідою. Я ніколи не звішувати свою дитину на нинішнього чоловіка. Та й є у неї свій тато, який проводить з нею час. Тому на любові та зближенні я не наполягала.  Спільних дітей у нас немає – я їх не хотіла.

Місяць тому сталася дуже неприємна ситуація. Василь (пів року тому він влаштувався на роботу) ввечері кудись зібрався. На моє запитання – куди, він відповів:

– Сестра з племінником приїжджають, треба зустріти.

Я подумала, вони приїхали до знайомих або зняли готель. Уявити собі, що Василь привезе їх до нас, я не могла. Але він привіз. Слідом за чоловіком у квартиру зайшла світловолоса жінка років 40 з юнаком років 18-19 і сказала:

– Я – Марія, це – В’ячеслав, мій син.

Василь, як ні в чому не бувало, запросив їх пройти і пішов в машину. за валізами. Я посадила гостей пити чай і покликала чоловіка на розмову.

– Машу кинув чоловік. Їй ніде жити, я покликав її до нас. – поставив мене чоловік перед фактом.

– Чому ти не спитав моєї думки? Це – мамина квартира, треба було і з нею порадитися. Крім того, де вони будуть жити?

У Василя все виявилося просто. У мами – трикімнатна квартира. В одній кімнаті – мама, у другій – ми з Антоном, в третій – Ліда. Так ось, я повинна переїхати до мами разом з дочкою. В кімнату дочки поселиться В’ячеслав, а Марія буде жити з Василем. Ми посварились. Чому В’ячеслав з матір’ю не можуть пожити разом, в кімнаті дочки? Але чоловік стояв на своєму.

Мама не зраділа гостям. Вона ясно дала зрозуміти, що вони у нас – максимум на пару днів, не більше. Також мама висловила Василю своє невдоволення:

– Треба було спитати, чи я тут вже не господиня?.

Василь почав обурюватися:

– Так я з Вашого бомжатника цукерку зробив! Будете протестувати – в суд піду, щоб мені частку у квартирі виділили!

Мама була шокована, у неї навіть тиск піднявся. Я почала сперечатися з чоловіком, але він наполіг на своєму, під загрозою влаштувати погром – відбити плитку і відірвати шпалери. Ми з мамою і Лідою ночували разом. В’ячеслав спав в кімнаті дочки, а Василь – з сестрою, як він і хотів.

Ситуація мене вразила. Стільки років сидіти вдома і не працювати, а тепер вважає себе великим господарем – кошмар просто.

Вранці, поки Василь спав, я знайшла в соцмережі (спеціально зареєструвалася, раніше не користувалася. Прізвище знала – якось в розмові чоловік обмовився, що його сестра в шлюбі носить таке ж прізвище, як у моїх далеких родичів) його сестру, Марію. Ім’я, прізвище, ім’я дитини – все однаково. Але люди – різні. Марія, яка реально сестра Василя, 35-річна брюнетка, мама 14-річного В’ячеслава. І все її сторінка в статусах «Люблю чоловіка», «Улюблена сім’я» і так далі.

Питання – що за бабу приволік мій чоловік? Висновок напрошувався сам собою – коханку. Тут-то я остаточно офігіла. Першим поривом було влаштувати чоловікові сцену. Але я холоднокровно відправила доньку до школи, попросивши їй після школи піти до однокласниці та чекати мого дзвінка. Написала начальнику і взяла на 2 дні відгул.

Потім ми з мамою зібралися і поїхали до юриста. Консультація про можливе виділення частки Василю нас заспокоїла. Поточний ремонт – не є підставою для виділення частки. Ось був би капітальний – були б у нас з мамою проблеми. Після юриста ми поїхали в поліцію. Я була впевнена – сам Василь квартиру не покине добровільно. А якщо почати його виганяти, то може втілити свою погрозу в життя – влаштувати погром. У поліції нам допомогти відмовилися, сказали – «Ось буде погром, тоді й звертайтеся».

Я відправила маму додому, заїхала в суд – написала заяву на розлучення і почала обдзвонювати друзів чоловічої статі. Кілька погодилися допомогти з виселенням чоловіка. Але – ввечері, після роботи. Прийшовши додому, я заспокоїла маму.

Спокійно дивитися на чоловіка і цю Марію я не могла. На перевірку виявилося, що «В’ячеславу» – 17 років. Він не вчиться і не працює ніде. Весь залишок дня я задавала «сестрі чоловіка» каверзні питання. Просила розповісти про дитинство. З якимось мазохістським задоволенням спостерігала, як вони переглядаються і плутаються. Я чекала вечора.

Вечірній концерт я не забуду ніколи. Як друзі виставили Василя, як я дала пенделя його «сестрі». З підлітком обійшлися акуратно – попросили вийти. Слідом в під’їзд полетіли речі чоловіка. На прощання Василь зізнався, що я права. «Марія», тобто, Люба – його коханка.

Про їх зв’язок дізнався її чоловік і виставив свою дружину з дому. А мій  чоловік не придумав нічого кращого, ніж привести її до нас, видавши за сестру. Він ще й вибачення просив, мовляв – лихий попутав, помилився, адже всі чоловіки такі. Про «Неможливо все життя бути тільки з однією», теж кричав.

Я почуваюсь цілком нормально, переживу.  Просто хотілось, щоб Ви знали: десь у світі є жінка, чоловік якої привів свою коханку у квартиру до своєї тещі й провів з нею там ніч, коли дружина спала за стінкою. І ця жінка не здалася і не опустила руки. І у Вас все налагодиться, обов’язково.

Немає проблем, які неможливо вирішити.