Чоловік проміняв мій день народження на гру зі своїми друзями

Чоловік все ніяк не зрозуміє, чому я вже тиждень живу у мами і не хочу з ним розмовляти. У своїй поведінці він жодних передумов до такої моєї поведінки не бачить. Хоча саме його вчинок став причиною, через яку я поки що не хочу з ним спілкуватися. Можливо, це взагалі кінець наших стосунків.

Чоловік дуже багато часу проводить із друзями. Вони вічно кудись їздять, щось грають, просто збираються поспілкуватися і обговорити новини.

Ревнощів як таких мене немає. Там чисто чоловіча компанія, у зраду я не вірю. Але те, що творить чоловік, недалеко відійшло від цієї самої зради.

На мене в нього не вистачає часу. Я чоловіка бачу вранці перед роботою, а потім дві години увечері. Потім чоловік або кудись їде до друзів, або одягає навушники і сидить в компʼютері.

Спати я лягаю раніше, бо за природою жайворонок. Мені простіше рано встати, ніж пізно лягти. Тому навіть у ліжку я бачу чоловіка тільки вранці.

Коли ми зустрічалися, він також багато часу проводив із друзями, але все-таки не так як зараз. До того ж я думала, що після весілля він відчує, що у нас сім’я, і ​​перестане стільки часу приділяти друзям.

Два тижні, що ми були у відпустці після весілля, я кайфувала, бо ми поїхали на острови, де його друзів не було. Ми купалися та насолоджувалися відпочинком. Але варто нам було повернутися додому, як він у перший же вечір поскакав до своїх друзів, залишивши мене розгрібати речі, прибирати квартиру і готувати їжу.

Мені було прикро, але я подумала, що просто він за ними скучив, адже аж два тижні не бачилися, тож скандал йому не влаштовувала.

Але далі було все те саме. Чоловіка я майже не бачила, зате друзі у нього стояли на першому місці. Я свої плани мала підлаштовувати під них. Хоча я думаю, що спочатку має бути сім’я, а потім уже друзі.

– Та ми з ними зі школи разом! Вони мені, як брати! – постійно примовляв чоловік, коли я починала обурюватись, що він весь час проводить із ними. – І ніякий не весь час, тобі я теж час приділяю.

Ну, так, приділяє. Тільки коли я його кудись покличу, навіть якщо у нього немає планів, він думатиме, знаходитиме відмазки, а якщо подзвонять друзі, він у штани встрибнув і побіг.

Мій недавній день народження – наочне підтвердження цього. Він випав на середину тижня, тож я вирішила, що цього дня ми з чоловіком посидимо, а у вихідні зберемо родичів. Чоловіка я попередила, щоб він на вечір нічого не планував, він сказав, що про моє свято він не забув. Мене це потішило.

Я раніше відпросилася з роботи у свій день народження, сходила в магазин, купила продукти, приготувала класну вечерю, хоча день народження, взагалі-то, мій.

Чоловік прийшов із роботи, вручив мені букет, подарунок, сіли вечеряти. Я розраховувала на романтичний вечір, але чоловік швидко поїв, цмокнув мене у щоку і пішов збратися. Навіть не треба було питати, куди це він.

На моє обурення, що чоловік обіцяв провести вечір зі мною, що в мене взагалі день народження, він здивовано на мене подивився, сказав, що святкуватимемо ми у вихідні, а сьогодні ми вже посиділи.

– Зай, ну на мене там пацани чекають, я обіцяв, – цмокнув мене в щоку чоловік і полетів, поки я підібрала слова, щоб висловити все своє обурення.

Я поплакала, потім зібрала речі та поїхала до мами. Чоловік ще вночі став надзвонювати, питати, де я. Сказала, що у мами і вимкнула телефон.

Ось тепер він ходить і не розуміє, що це на мене найшло. Справді, він нічого не зробив! Якщо до нього так і не дійде, що сталося, то до нього повернуся тільки для того, щоб забрати речі.