Чоловік працює з “колишньою” …
– … А я все тебе хочу запитати: що там у Маринки-то в результаті? Розлучилася? Бідна, так шкода її … Я прямо уявила в фарбах: приїхала з дачі додому без попередження, а там чоловік, та не один, а з секретаркою. Як в поганому кіно … Маринка казала – ні за що не прощу, мовляв, а мати все її вмовляла не рубати з плеча, все-таки двоє дітей у них, мал-малого менший …
… На задньому сидінні міського автобуса, що їде від великого торгового центру до метро, з комфортом розмістилися дві жінки середніх років. Спочатку подруги обговорювали нещодавній шопінг, а потім переключилися на інші теми.
– Ні, Маринка не розлучалася, – жваво відгукнулася дама молодша, що сиділа ближче до проходу. – Не знаю, мати послухалася, або сама охолола, подумала і зрозуміла, що однією краще не буде. Вона в декреті, грошей своїх у неї немає, квартира теж його. Куди вона з двома малюками? Залишилася, живуть, начебто нормально зараз все у них. Чоловік мете хвостом, прощення просить. Подарунки дарує, в очі заглядає …
– Зрозуміло. А дівчина ця що? Де тепер?
– А що дівчина? Їй як з гуся вода. Живе, працює все там же, нічого особливо не змінилося для неї …
– Почекай, так вони що, як і раніше разом працюють, чи що? Маринчин чоловік і ця дівчина, з якою він роман крутив?
– Ну так. Чи не думаєш же ти, що вона піде з такого хлібного місця через те, що чиясь там дружина її зі своїм чоловіком застала? Я так зрозуміла, дівчина там не особливо із зіркою в лобі. Секретар на ресепшен – її стеля. Робота неважка, до дев’ятої прийшла, в шість вже вільна. Не перепрацьовує. Платять у них – сама знаєш, добре. Знову ж, мужиків забезпечених навколо купа, а їй, мабуть, терміново треба особисте життя влаштувати. Не всі їх колеги холості, але, як з’ясувалося, це для дівчини не проблема …
– Ну так, ну так… Дівчина без комплексів!
– Ага, і за роботу тримається зубами! Ну, як і всі у них там, власне. Ніхто в своєму розумі з такої роботи не втече, тільки якщо попросять. Але зараз же не радянські часи, сама знаєш. За аморалку не звільняють. Особисте життя кожного – його особиста справа …
– Слухай, а Маринка то знає, що чоловік її продовжує працювати з цією дамою?
– Так знає, звичайно …
– І що? Мовчить? Оце так! Я б такого не зазнала! Чоловікові б умову поставила – нехай іде звідти!
– Ти така смішна, Тань. Куди нехай іде? На вулицю? У них двоє дітей, Маринка в декреті. З роботою зараз тухло, а вони до певного рівня звикли вже. Їм треба будинок заміський утримувати, машини, квартиру більшу, до поїздок вони звикли. Ну і з чого, скажи, через якийсь … їм погіршувати своє життя? Чоловік, я сподіваюся, все зрозумів, щиро розкаявся. Більше такого не допустить.
– А якщо допустить?
– То не встережеш! Він і на іншому місці собі знайде, якщо захоче … Толку-то його охороняти, від колишніх жінок захищати? Ні, я вважаю, що якщо вже вирішили жити далі разом, то треба все забути і почати з чистого аркуша. Довіряти треба чоловікові! Ну а якщо вже ще раз попадеться, ну, тоді вже вирішувати питання кардинально …
***
Як вважаєте, нормальна ситуація, що чоловік працює з колишньою дамою серця в одному офісі? Дружина повинна була поставити ультиматум – нехай іде звідти, не буди лихо, поки воно тихо?
Як вам ситуація? Що думаєте?