Чоловік повернувся через 5 років гулянок і думав, що я його прийму

Розповім вам свою історію. У 40 років на багатьох чоловіків знаходить якесь затемнення. На тлі благополучного сімейного життя у них відбувається помутніння розуму, яке вони й самі не можуть пояснити. Так ось, таке ж затемнення і мого колишнього чоловіка стороною не оминуло. Коли у нього на боці з’явилася «молодиця», нам було по 40 років, а нашому синові 15. Для мене це був шок.

У нас була нормальна сім’я і мій, вже колишній, чоловік дуже негативно ставився до «зв’язків» на стороні. Він навіть через таку ситуацію перестав спілкуватися зі своїм кращим другом, який походжав «наліво» від своєї дружини. Я була впевнена в тому, що мене ніколи не наздожене така доля, але людський фактор ніхто не відміняв.

Ми відразу ж розлучилися, як тільки я дізналася про те, що у колишнього з’явився «предмет обожнювання», який молодший від нього на 15 років. Я не буду приховувати, що дуже болісно переживала все. У глибині душі я все ж сподівалася і чекала, що він одумається, повернеться, але ні. Ми розлучилися. Для мене в одну мить все чоловіки стали потенційними зрадниками, тому я навіть і не намагалася будувати нові відносини, тому що в кожному чоловікові бачила негідника.

Звичайно зараз у мене зовсім інша думка про чоловіків, але на той момент я просто зненавиділа всіх мужиків. Але «доброзичливці» розповідали мені про всі «подвиги» і пригоди колишнього. Спочатку було боляче, а потім в одну мить будь-яка інформація про нього стала абсолютно байдужа.

Минуло 5 років, син виріс, та й багато чого сталося в моєму житті за цей час. Весь цей час ми не бачилися і не зідзвонювалися, а через 5 років з’явився, не запорошився. Занудьгував він раптом на мною і за сином. З чого б це? Я не прогнала, вислухала уважно його ниття, як він помилився, що дорожче і ближче мене і сина у нього нікого немає. Що я найкраща з жінок, які у нього були.

Ахаха, “найкраща з” . Вистачило ж нахабства мене з кимось порівнювати і мені про це говорити. Від друзів він дізнався, що я вільна і чомусь був упевнений в тому, що якщо я нікого за цей час собі не знайшла, значить я його досі люблю, і прийму його назад з великою радістю. Просив пробачення, благав почати все спочатку. Говорив, що ми потрібні один одному, що старість не за горами і нам треба її зустріти разом, що нас чекає щастя і т.д.

Пробачити то я давно його пробачила, але від такого «щастя» відмовилася, тому як ще не втратила почуття власної гідності. Загалом не прийняла я його. Хтось із близьких подруг сказав, що правильно зробила, хтось сказав, що я не права, зійшлися б і жили – ділити то вже нічого.