Чоловік посеред ночі проговорився про таке…
З чоловіком ми вже одружені 15 років. За цей ас багато всього пережили разом. Я вірила, що повністю все знаю про свого чоловіка, але я дуже помилялась.
Пів року тому, несподівано посеред ночі я прокинулася від того, що чоловік з кимось дуже емоційно розмовляв. Я підняла голову з подушки та придивилася, Міша лежав поруч і голосно хропів. Подумала, що здалося або наснилося. Але не тут-то було. Заговорив, наче й не спить: “Люда, я тобі переведу на рахунок пару тисяч, Яну одягнеш до зими.”
Хіба мало, що може присниться. Іноді я сама прокинуся і думаю до обіду про нічні пригоди. Але через кілька ночей все повторилося. У розмовах чоловіка була лише якась Люда і Яна. Я згадала, як бабуся одного разу розповідала, що у сплячої людини можна запитати все, що завгодно, він розповість чисту правду. Вона так іноді жартувала з дідусем і завжди знала його нові місця для заначок. А дідусь не розумів, як вона вправно їх знаходить.
Тижнів зо два я толком не спала. Чекала, коли ж Міша почне нічну сонну розмову. А він, як навмисне, мовчав. Уже й забула, але знову почула бурмотіння.
– Люда! Тазик неси! Дивись, скільки риби наловив! – сказав чоловік.
– Несу. – пошепки відповіла я. – Міша, а ти мене любиш? – Так.
– Скільки Яні років? – захотілося спочатку зрозуміти, хто така Яна.
– Чотири.
– Люда де?
– Вдома.
– В Житомирі?
– Так.
Запитала саме це місто, бо чоловік їздить постійно туди по роботі. Іноді затримується на об’єктах по кілька днів. А останній рік, здається, що більше там працює, а не у нас в місті. Вранці не стала нічого питати. У телефоні знайшла контакт, записаний як Людмила оператор. Подзвонила з його номера.
Ну оператори так не відповідають на дзвінки. Потрапила одразу в ціль. Не стала ходити навколо, представилася дружиною. Людмила здивувалася, адже вона і не здогадувалася, що у Михайла вже була і є сім’я. Виявляється, Яна – це їх спільна дочка.
Такі новини мене приголомшили. Я не розуміла, як на це реагувати. Довіряла ж все наше життя. Якби сам уві сні не проговорився б про другу сім’ю, то нічого б не знала. Жила б далі, збирала валізи в дорогу, відпирати робочий одяг і чекала, нудьгуючи. Стан можна порівняти лише з повним переворотом всього, що я колись знала і відчувала.
Підняла тему сама. Виклала чоловікові все як є і запропонувала шукати рішення. Цікаво було спостерігати за чоловіком, який попався. Так, саме цікаво.
– Міша, нашим дітям не по чотири роки, як Яні. Жити разом я вже не уявляю як. Одна справа, коли ти просто дивишся на сторону і зовсім інша – жінка з дитиною від тебе.
– Хочеш розлучитися?
– Ні, дорогий. Спочатку переписуєш майно на наших дітей, а потім хоч розлучення, хоч просто йди. Як твоїй душі завгодно.
– Я подумаю.
– Думай, крокуючи до виходу.
Крізь низку сварок і претензій, Михайло все ж оформив квартиру на дітей. Розлучення поки не отримали, саме в процесі. Знаю, що він переїхав спочатку до Людмили, але й там щось не ладиться. Знайомі розповідали, що він уже кілька разів і від неї йшов.
Ех, добре було бабусі. Їй чоловік розповідав тільки про заначку. А у мене зовсім інша історія вийшла.