Чоловік покинув мене з дитиною. Я з цим змирилась, але не думала, все буде так погано

Шкода, що слова розходяться з ділом. Коли ми розлучались з чоловіком, він обіцяв, що не залишить свою дитину і буде брати участь у вихованні свого сина. Обіцяв і гроші нам крім аліментів платити – “аби син ні в чому не потребував”. Це буквально його слова.

У перші пару місяців він дійсно виплачував аліменти, а на вихідних проводив час з дитиною. Потім став приходити все рідше і рідше.

Минуло півтора року. Що маємо? Колишній чоловік остаточно зник з радарів. Заборгованість по аліментах тільки накопичується. Дитину весь цей час не відвідував і не дзвонив. Телефон колишнього чоловіка поза зоною доступу. Син образився на батька дуже сильно. Я б теж образилася, якби про мене забув найближча людина.

Думала ніде правди діти, що з чоловіком щось трапилося … Але ні! Минулого тижня побачила його, коли з дитиною йшла в поліклініку. Колишній йшов нам назустріч, і коли побачив нас, моментально розвернувся і пішов швидше; зник за поворотом. Добре, що син не побачив, як батько втік від нас. Уявляю, як би він засмутився.

Навіть бачити й чути не хочу колишнього після цього.