Чоловік покинув мене з дітьми, а свекруха платила за нього “аліменти”

Ми з Іваном одружилися, коли були ще молодими студентами другого курсу. Через рік у нас сюрпризом народився Коля. Ми обоє взяли академвідпустку і вирішили десь влаштуватися, а потім заочно повернутися до навчання. Я, як вірна і любляча дружина, поїхала за чоловіком у пошуках кращого життя.

За п’ять років наших поневірянь, ми змінили безліч знімних квартир. Іван ніяк не міг знайти хорошу роботу, щоб осісти. Я підробляла як могла. І тут несподівано я завагітніла другим сином. Роз’їжджати з двома дітьми було б ще важче, а Колі потрібно було йти в перший клас.

Ми вирішили повернутися в рідне місто Івана та влаштуватися у свекрухи на перший час. Про продовження навчання в інституті тоді ми вже і не згадували. Тамара Петрівна, мама Івана, на той час розлучилася з чоловіком і вони розділили двокімнатну квартиру.

Свекруха купила собі малесеньку однушку, а колишній чоловік взяв гроші та планував вкласти їх в якийсь бізнес. Ми вже вчотирьох, з новонародженим Олегом приїхали до Тамари Петрівни. Я дуже переживала, що ми її сильно обмежимо, але вона мене обняла і заспокоїла: «Нічого, все владнаєся».

Щоранку мій чоловік йшов на пошуки роботи та знімного житла. Приходив пізно, злий і роздратований. Я тоді ще не здогадувалася, що він собі знайшов іншу сім’ю і там пропадав цілий день. Повернувся колишній чоловік свекрухи, прогорів його бізнес, на дворі зима, а йому жити ніде. Жаліслива свекруха до себе у квартиру пустила.

І стали ми жити як в казці про рукавичку, хіба, що бетонні стіни лопнути не можуть. Я почала говорити чоловікові, щоб квартиру зняти, оскільки в такій тісноті жити неможливо. І ось ми перевезли свої пожитки на знімне житло.

Чоловік заплатив господарці за перший місяць і пішов піклуватися про чужих дітей. Тамара Петрівна була шокована від такого вчинку сина, вона не раз з ним розмовляла, але він як глухий, йому все одно, там у нього любов. Я ламала собі голову, як дітей утримувати, за квартиру платити.

Чоловік на розлучення подав, я перешкоджати не стала, розлучилися ми швидко. Тільки він офіційно не став працювати, аліментів немає. Стала мені «аліменти» зі своєї пенсії свекруха приносити. Я чекала, коли молодшого в ясла візьмуть. З ранку, поки діти спали, домовилася біля кіоску і магазину, які у дворі, чистоту наводити, платили копійки, але дітей годувати треба. Взяла пару школярів з математики займатися, ще трохи грошей. У під’їзді дві літні сусідки подружилися зі мною, то пиріжків занесуть, то овочами і ягодами з дачі пригостять. Сама дивуюся, як ми прожили.

Потім молодшого в ясла взяли, а я в цей же садок нянечкою влаштувалася. Мій колишній чоловік жодного разу дітям нічого не приніс. Тамара Петрівна прийде до нас і плаче, що її син таким підлим виявився. Там чужих дітей утримує, а про своїх забув.

Я вже заміжня. Діти називають мого чоловіка татом, а він їх любить і піклується. Колишня свекруха до нас часто в гості приходить, діти бабусю чекають і дуже люблять. А я просто люблю цю жінку, за її добре серце.