Чоловік переписав квартиру на коханку

Ми познайомились з Ігором на весіллі подруги. Він дуже довго добивався моєї прихильності.

Нарешті він зробив мені пропозицію і я погодилася. Весілля зіграли теж красиве, грошей родичі з обох сторін не пошкодували. Через три роки сімейного життя у нас син народився. Чоловік мій щиро радів спадкоємцю.

Так і прожили ми разом дванадцять років. Синок наш Сашенька ріс здоровеньким і розумним, грошей в сім’ї теж не бракувало. Сварилися ми теж рідко і завжди мирилися.

Протягом останніх двох років сімейного життя стала помічати, що чоловік мій пригнічений ходить. Їду мою їв без апетиту (хоча я намагалася кожен раз приготувати що-небудь цікаве), в ліжку теж був якийсь затиснутий. Навіть на синочка нашого менше уваги звертати став.

Я багато про що думала, але жодного разу про коханку не підозрювала. «Старіє Ігор» – подумала я.

А потім він немов розцвів. Перед походом на роботу біля дзеркала чепурився, духи дорогі купив і почав годинники свої золоті на роботу носити. Став пристрасний і активний, наче назад в свої 25 повернувся.

А потім все зруйнувалося за день. Поки сина на роботі не було, то повернувся він раніше з роботи з величезним золотим кільцем. Подивилася – побачила що з діамантом. Трохи не знепритомніла.

Він мені подарував його і почав:

– Спасибі за щасливі 12 років. Ти подарувала мені прекрасного синочка і я ні про що не шкодую. Сашенька вже дорослий став, я йому не потрібен вже. Прости, але я йду до іншої.

По тону його я з самого початку недобре зрозуміла. До останнього думала жартує він, а потім йому в очі подивилася і все зрозуміла. Звідти на мене дивилися очі друга, але не чоловіка. А він продовжив:

– Не переживай, ти у мене красуня. Знайдеш собі щастя ще. А Сашенька ні в чому мати потребу не буде, гроші буду відправляти йому. Я в істерику впала і мало чого пам’ятаю. Потім, через день я змогла знайти в собі сили на нормальну розмову.

Зустрів він на роботі дівчину. І не просто якусь пройдисвітку, а свою першу любов. Вона йому голову запаморочила як в студентські роки і вони знову зустрічатися почали. У неї чоловіка не було, зате були син і дочка від першого шлюбу. Жила вона в двокімнатній квартирі, а ми в трикімнатній.

Переписав він свою квартиру на неї. Квартира оформлена на нього була і з’явилася вона задовго до нашого заміжжя. А на мене з Сашенькою квартиру своєї нової дівчини домовився переписати. Кімнат там було менше, зате розташовувалася квартира в новому будинку.

Наостанок він мені сказав:

– Тільки скажи і я залишуся з тобою і Сашенькою. Просто навряд чи я зможу тобі в очі дивитися після такого. Тобі доведеться жити з людиною, для якої ти номер два, а мені до кінця життя шкодувати про втрачене щастя. Давай самі знайдемо своє щастя, але вже порізно.

Ігор завжди красномовним був. Вдумалася я в його слова і відпустила. Сашенька наш син навіть сумувати не став: Ігорьок щотижня з подарунком приїжджав. В’їхали ми в нову квартиру і живемо тепер в ній.

Раз на місяць мій тепер уже колишній чоловік платить аліменти. Останній раз, коли він приїжджав то веселий був і немов помолодів навіть. Посміхатися став по-справжньому.

У такі моменти я навіть рада за нього всім серцем. Ігор благородно вчинив. Всі дванадцять років зі мною ласкавий і добрий був. Він заслужив своє щастя.

А мені своє тільки належить знайти …