Чоловік не сам пішов від дружини та дітей, а його вигнали. Хіба багато він хотів від життя? Анітрохи. Не змушуйте його працювати і все. І він буде щасливим

Він би і радий залишитися, але терпінню дружини настав кінець. Двоє дітей, однокімнатна квартира, а вона при цьому не працює.

Він не має поганих звичок, по дому, якщо чогось зробити треба, – він завжди готовий. Цвях забити, куди треба, дірку просвердлити, посуд чи підлогу помити, випрати, обід приготувати – це будь ласка. А ось щодо роботи – це не до нього. Категорично заявив, що не працюватиме. Ну, ось дружина не витримала і вигнала.

Чому вигнала? Та тому, що їй не потрібен чоловік-домогосподарка. Для неї – це те саме, як третя дитина, яка старша і стежить за молодшими дітьми.

А спробуй, одягни, взуй, нагодуй трьох. Тим більше, коли у старшого нога 43 розміру, важить 90 кг і зріст під 180 см. І все на одну зарплату співробітниці клінінгової фірми, а точніше, прибиральниці. А він ще й потребує поваги. Зауважень йому не роби, у всьому його слухайся, бо він чоловік!

А ось після того, як він вкотре відмовився йти влаштовуватися на роботу, вона йому так просто і сказала:

«Пішов геть! Збирай свої речі та вали до мами.»

Він, звичайно, йти не хотів. Говорив, що вона права не має, що він батько, і потрібен дітям. Але після того, як йому погрозили поліцією, змирився.

А діти толком і не розуміли, в чому річ. Вони ще маленькі. До школи не ходять. Вони весь цей час удома з татом сиділи.

А тепер що виходить? От тато був, а от його не стало. А він такий гарний: гуляв із ними, грав, пісні під гітару співав, книжки їм уголос читав, млинці смачні смажив, іграшки купував (на мамині гроші).

Чого мама на нього розлютилася? Не сподобалося, що він на неї кричить? Подумаєш. На нас він не кричить, і не б’є нас. Так думали діти.

А мама розлютилася, бо дуже втомилася від такого життя. Її дратувало, що він, чоловік, і не працює, а вона, жінка працює за двох, за себе та за нього, та ще й прибиральницею. Вона, може, сама домогосподаркою хоче бути, а змушена грати роль чоловіка. І це за живого чоловіка. “Та навіщо він такий мені потрібний”, – подумала вона. От і вигнала.

Хтось спитає, а чого раніше думала, коли заміж виходила.

Яке там думати. Вона закохана була. Та й не чекала вона такого. Не була готова до того, що чоловік може захотіти бути домогосподаркою. Що завгодно чекала, але тільки не це.

Навпаки. Мріяла, як вона зустрічатиме його, коли він повернеться ввечері додому після роботи, втомленого, але щасливого. Мріяла, як доглядатиме за ним, виконуватиме всі його примхи. Як йому розповідатиме про те, чим вони займалися без нього з дітьми.

Це вона, вона мріяла бути жінкою. А сталося так, що він узяв і забрав у неї цю роль. І перетворив її на не зрозумій кого. А вона не хоче. Та й вигнала його.

Через рік вона вийшла заміж за іншого чоловіка, який не хотів бути домогосподаркою, і у неї народилася третя дитина. Але тільки тепер вона не відіграє роль чоловіка, а дуже добре справляється зі своїми справами, як любляча мама та дружина.

А що ж наш чоловік-домогосподарка? Адже історія про нього.

А він повернувся до мами і живе в неї. І, як і раніше, ніде не працює. І не збирається. І це його важлива позиція.

Іноді діти відвідують його. Він сумно згадує ті славні дні, коли вони були разом. Але зла доля розлучила їх, і тепер вони живуть із іншим татом. Який і не грає з ними, і не співає їм пісні під гітару, і млинці не пече їм, а тупо велике бабло заробляє.

Я ось думаю, може, якійсь жінці, якій не подобається вся ця домашня метушня з прибиранням та пранням, і дітьми, потрібен саме такий чоловік, чоловік-домогосподарка? А він би з радістю все це на себе взяв.

Ото було б чудово, якби вони зустрілися і покохали одне одного. Він би зустрічав її після роботи і доглядав її.

– Відпочивай, відпочивай, відпочивай, – ось якими словами він би її щодня зустрічав удома.

Хіба багато він хоче від життя? Анітрохи. Не змушуйте його працювати і все. І він буде щасливим.

Як добре, що зараз є інтернет, і люди можуть знаходити один одного за його допомогою. Може, й чоловік-домогосподарка собі когось знайде?