Чоловік мені сказав, що я прислуга, а не улюблена жінка

Виходила я заміж по любові, у всякому разі, мені так здавалося. Прожили з чоловіком більше 7 років, є 3-річний син. Мій чоловік – досить прохолодна людина, тому квітів і залицянь я практично не бачила протягом усього часу.

Роль господині я виконувала з усією відповідальністю. Чоловік не торкався ні до пралки, ні до швабри, ні до пилососа. Звичайно ж, я працювала, втомлювалася, але заради коханого була готова на все.

Останнім часом мого чоловіка як підмінили. Він весь час проводить у сусідів по ділянці (ми за містом живемо). Там живуть молодята. Чоловік завжди на роботі, а його дружина – типова фіфа, практично нічим не зайнята.

До неї-то мій чоловік і унадився ходити, прикриваючись тим, що вона просить допомогти по-сусідськи.

Так, вона стрункіша мене, завжди з зачіскою, манікюром, а мені після роботи, саду та прибирання просто не залишається часу на себе. В результаті чоловік майже весь вільний час проводив з сусідкою.

Одного разу я висловила йому, що незадоволена тим, коли він працює на ділянці сусідів, а на нашій не робить нічого.

Він здивовано сказав: «А ти тут навіщо? Мені дружина потрібна, розумієш. Господиня, щоб працювала і все робила, а я як добувач повинен відпочивати. Ти ще мені скажи соплі дитині витирати».

Я відповіла, що сусідці-то він допомагає, чому ж дружині не можна? Він розлютився нагрубив мені і сказав, що вона справжня жінка, а я робоча конячка, тому сама впораюся.

В черговий раз, коли він пішов до сусідки, я зібрала речі першої необхідності і поїхала. Спочатку зупинилася у подруги, а через тиждень зняла квартиру і з’їхала.

Перший час було дуже важко з дитиною, але пройшло 4 роки, син уже навчається в школі, я добре заробляю і тепер дозволяю собі іноді відпочити.

Мій чоловік навіть на розлучення в суд не з’явився. Я не вимагала ніякого майна, але суддя вирішив стягнути з чоловіка аліменти.

Тоді він єдиний раз подзвонив і сказав, що краще сяде, ніж мені заплатить хоч копійку.

Але я і без його грошей проживу. Більше ми з ним не спілкувалися, навіть і не хочеться.