Через заздрість, колеги “здали” начальству

Я вийшла з сином погуляти на дитячий майданчик. Погода чудова, малий на самокаті катається, а я поруч йду, свіжим повітрям дихаю. На зустріч нам сусідка теж з дитиною гуляє. Я вирішила підійти і привітатись.

У неї дочка старша за мого на пів року, вона на роботу вже давно повернулася. Вона була пригніченою  і  розповіла мені про свою зайнятість. Крім основної роботи у неї є підробіток з часів декрету, причому не один, як я зрозуміла. Вона пише на замовлення тексти, робить переклади, оскільки добре володіє англійською мовою, і все це вона робить у вільний від роботи час, але на робочому місці.

Тобто поки інші співробітники туплять в смартфонах, грають в пасьянс, вона працює. Ясна річ, що ніхто з офісних працівників не оре без перерви. Навпаки, у них дуже часто є вільний час, але всі сидять з серйозним виглядом ніби роботою зайняті. Вона ж дійсно була зайнята роботою, хоч і не завжди основною.

Хтось із колег про це сказав начальнику, який викликав мою сусідку до себе і вилаяв за неробство. Мовляв, раз є час підробітками займатися, значить занадто мало їй роботи дають. Ну і став завалювати її проектами так, що на підробіток реально часу перестало вистачати. А інші так і продовжують тупити в інтернеті та розкладати пасьянс, вдаючи, що працюють.

Здавалося б, скаржитися треба на них самих, але ніхто цього не робить, тому що всі байдикують і ніхто один одного не здає. А моя сусідка там єдина має додатковий заробіток, чим явно викликає заздрість колег, яким доводиться на одну зарплату жити, от і вирішили вони їй життя ускладнити.

На жаль, нездари не знають інших способів проявити себе, крім як шкодити тим, хто дійсно прагне чогось досягти, на відміну від них. Їхня доля – заздрити та «стукати».

Не знаю як моя сусідка далі буде там працювати. Хоча вона вже схиляється до того, щоб кинути цю роботу і займатися тільки своїми підробітками. І я щиро за неї порадію, якщо вона так вчинить. Нерви цілими будуть, та й час вільний з’явиться.