– Через ваш інторнет у мене тепер телевізор не працює! – кричала на нас сусідка
Життя склалось так, що два роки перед покупкою власної квартири, я жила у своєї найкращої подруги. Оскільки найчастіше я працювала з дому, а тому для мене інтернет – це найголовніше для роботи, я попросила подругу оформити підключення до того провайдера, яким користувалася сама на орендованій квартирі. Вона давно збиралася, але їй цілком вистачало мобільного інтернету (хоча я взагалі не уявляю, як його може вистачати).
І ось я приходжу з офісу, зустрічаю майстра, дивлюся, як він тягне кабель. І дивлюся на цей процес я не одна … За дією спостерігала одна старенька сусідка. Спостерігала, недобре примружившись, і весь час питала, що це. Майстер відповідав неохоче, але, мабуть, молодий хлопець, вихований поважати старших, а тому коротко пояснював, що до чого. В якийсь момент, він їй сказав, що інтернет – це майже телевізор, але інший.
– А чи не буде ваш інторнет заважати моєму телевізору? – підозріло запитала старенька.
– Ні, бабусю, не буде, – відповів майстер і пішов на горище.
Поспішний його відхід сусідка явно розцінила як ухиляння від відповіді, хоча майстер просто пішов налаштовувати обладнання.
Того вечора сталися неполадки десь у ТВ-провайдера і телевізор перестав показувати. Здається, це остаточно переконало стареньку, що інтернет – породження диявола.
– Через ваш інторнет у мене тепер телевізор не працює! Ви мені його зламали, – заявила вона, як тільки моя подруга відкрила двері. – Провели свій інторнет, тепер телевізор не працює.
– Вибачте, цього не може бути, – відповіла подруга. – Наш інтернет вашому телевізору заважати не може. Це різні речі.
– Мені майстер так сказав! Поремонтуйте швидко! – старенька погрозила нам пальцем.
На цьому моменті подруга зробила стратегічну помилку. Вона сказала «Я зараз подзвоню майстру», чим визнала в очах сусідки свою провину. Ох, краще б вона взагалі нічого не говорила!
Телевізор полагодили, але старенька не вгамовувалася. У гарну погоду вона часто сиділа на лавочці біля під’їзду і кожен раз, варто було нам тільки з’явитися на балконі чи на вулиці, починала кричати на весь двір про те, що через наш «інторнет» у неї на телевізорі перешкоди. Це жахливо дратувало, але ми терпіли, що зі старої бабусі візьмеш…
Апогей настав, коли в один прекрасний день ми почули в коридорі жахливий гуркіт і крики. Вискочили – виявилося, що старенька вирішила впоратися з проблемою інтернету по-своєму. Витягла драбину, залізла і спробувала обрізати провід – та й впала.
Стареньку відвезли в лікарню, а потім забрали до себе родичі. У квартиру навпроти в’їхала сім’я: тато, мама і дочка-школярка. Зняли житло у родичів, в яких тепер живе бабуся. І, до речі, провели собі інтернет).