– Через нього я втратила дитину. Чому ти нічого не зробиш?

Мабуть, таких як мої батьки вважають юридично безвідповідальними, легковажними та наївними. Мої батьки майже все життя прожили в  неприватизованій двокімнатній квартирі. Документами вони ніколи не цікавились, просто жили собі, знали, що ніхто їх не вижене.

Після смерті батьків ми з братом почали сваритися. На мою пропозицію приватизувати квартиру на двох, продати, а гроші поділити навпіл, щоб кожен з нас міг оформити іпотеку на власне житло, брат попросив час подумати.

Вже через місяць він привів до нас в будинок свою вагітну дівчину. Він швиденько на ній одружився і пообіцяв повернутися до питання про приватизацію після народження дитини. Спільним знайомим брат хвалився, як спритно він придумав: дитина народиться, він її теж тут пропише і при приватизації у нього буде три чверті квартири.

Деякі люди радили мені теж зробити дитину моїй дівчині, одружитися, прописати дружину з дитиною і поділити квартиру навпіл.

Проте народжувати дитину заради частки квартири, на мою думку, верх дурості. Я прекрасно бачив взаємини брата і його дружини: сварка на сварці, постійні скандали. Я не здивувався б, якби брат залишився взагалі ні з чим, при такій-то дружині. Час минав і чим ближче було до появи дитини, тим сильніше Галя, дружина брата, відчувала себе господинею у квартирі.

Одного разу, коли у мене ночувала моя дівчина, вночі до нас в кімнату влетіла Галя, немов розлючена фурія. Вона почала кричати, що моя дівчина зайняла туалет, а їй прямо зараз терміново треба туди. Що вона зараз винесе двері. На мою цілком ввічливу пропозицію почекати, вона вибухнула ще більш гучним криком:

– Буду я ще дівок всяких чекати! Нехай забирається з мого дому!

Загалом, дружину брат знайшов собі до пари – така ж хабалка. Я не зміг терпіти такої грубості:

– Тут одна дівка – ти. Не смій відкривати свій рот в сторону моєї жінки. Зрозуміла?

У відповідь Галя вибухнула виттям, але на її крики прибіг мій брат. Він не став нічого питати, кинувся на мене з кулаками, дихаючи перегаром мені в обличчя. В цей час моя дівчина вже вийшла з кімнати розбрату і стояла дивлячись на те, що відбувається, широко розкривши очі від подиву.

Я відштовхнув від себе брата, він відлетів убік Галі та впав на неї. У Галини відразу ж захворів живіт, вона закричала. Ми викликали їй швидку, її відвезли в лікарню.

Брат не поїхав зі своєю дружиною – його не взяли, він був нетверезий. Свою дівчину я відправив додому, від гріха подалі. Вранці стало відомо, що батьком мій брат не стане.

Галину виписали через два тижні. Вона була пригнічена і звинувачувала в усьому мене. Вона обіцяла, що знайде мою «дівку» і зробить так, що у неї ніколи не буде дітей.

Галина зовсім зійшла з розуму – вона розносила меблі, кидала посуд і з ранку до вечора заливала своє горе алкоголем. Спокою мені не було і від брата – його настрій стрибав як маятник: то він звинувачував себе у всьому те, що трапилося, то свою дружину, то мене. Щоб уникнути інцидентів, мені довелося врізати замок у двері своєї кімнати – я пару разів прокидався і бачив, що Галя стоїть і дивиться на мене ненависним поглядом.

Вона постійно говорила моєму братові, підбиваючи його:

– Через нього я втратила дитину. – говорила вона моєму братові, вказуючи на мене пальцем. – Чому ти нічого не робиш?

– Всьому свій час. – зиркав на мене мій єдиний родич.

Я зовсім не вважав себе винним. Не я почав нічні крики через зайнятий туалет, не я кинувся в бійку, бувши нетверезим. Мені ці погрози порядком набридли, я набрався хоробрості та заявив:

– Шановні, а ви не думаєте, що самі в усьому винні? Вирішили народжувати тільки для того, щоб мене обібрати. Один – вічно п’є, друга – істерить і п’яти хвилин почекати не могла. Я-то тут при чому?

Після моїх слів зав’язалася ще одна бійка, але несподівано пролунав дзвінок у двері.

– Галю, донечко! А ми тут мимо проїздили й вирішили заїхати. Як ти? Як себе почуваєш? Брат, почувши голос тещі, відстав від мене і пішов вітатися.

– Доброго дня. Радий вас бачити. Ми переживаємо, але Галя – сильна, вона впорається. Проходьте!

Галина, проходячи повз мене, прошипіла:

– Тільки спробуй що-небудь  ляпнути!

Ага, подумав я, буду я ще зараз всяких слухати. Я голосно, щоб усі чули, поцікавився:

– Про що я не повинен ляпнути? Про те, як ви п’єте з моїм братом на пару? Наскільки я пам’ятаю, тобі навіть вагітність не була перешкодою, щоб випити. Або про те, як ти розносиш і ламаєш меблі моїх батьків? Або про те, що ви одружилися і дитину зачали, щоб собі більшу частину квартири забрати? Так знайте – хоч десяток дітей народите, я просто від участі в приватизації відмовлюся і буду мати право довічного проживання. І нічого ви зі мною не зробите. І квартиру з таким мешканцем у вас дорого не куплять, якщо взагалі покупці знайдуться.

З’ясування відносин брата з  батьками Галі закінчилися тим, що вони просто забрали дочку додому. Брат зовсім не засмутився. Він ще навіть не розлучився, а вже притягнув в будинок нову вагітну жінку, одружитися збирається.

Нічого його життя не вчить.