«Було б бажання»: історія про те, як хлопець у дівчини номер телефону брав

Молодість і любов в поєднанні нерідко творять дурниці і … чудеса. Ми розповімо вам чудову історію одного незвичайного знайомства.

Познайомилася з хлопцем в черзі на отримання закордонного паспорта. У черзі ми там провели годин 5-6, не менше, тому вже всі були один одному як рідні. Пішли потім гуляти з ним. Гуляли до світанку, ніби сто років знайомі, базікали-балакали з ним про все. До моєї хати добрели до 6 ранку.

І ось він у мене номер телефону мій питає, дістає свій телефон, а той розрядився. З собою як на зло ні листочка, ні ручки. І попросити нема у кого (нормальні люди в 6 ранку не бродять по вулицях).

Ось тоді я зрозуміла реально, що немає слова «не можу», є слово «не хочу». Було б бажання, як то кажуть.

Загалом, він озирнувся навколо, притягнув якийсь дерев’яний брусок важкий, ну таке бревно чималих розмірів і вугіллячко на землі знайшов.

І ось цією вуглиною накреслив на колоді мій номер телефону. Закинув колоду на плече і пішов додому з нею, щоб там вже переписати на листочок.

Потім розповідав, мама його отетеріла, коли він поїхав отримувати закордонний паспорт ще вдень, телефон відключений, додзвонитися неможливо і ось заявляється в 6 ранку, щасливий, несе якесь колоду в будинок і каже: «Не чіпайте її ніхто до ранку»