Будинок в селі та родичі: що могло піти не так?

Іван з Марією  народились і виросли в невеликому селі. Закінчивши школу вони вчились в найближчому райцентрі за 25 км від села. Потім вони вдвох знайшли роботу в райцентрі, взяли двокімнатну квартиру в іпотеку і всього за 5 років її виплатили.

Іван був хорошим автомеханіком,  а Марія працювала в пекарні, а також вдома випікала солодощі на замовлення. В грошах великої потреби вони не відчували, на все необхідна завжди вистачало.

Однак проблема була в тому, що вони обоє народилися в селі і їх постійно тягнуло в приватний будинок, ближче до землі. Міське життя їм не подобалось, вони ніяк не могли прижитись навіть в цьому невеликому містечку, тут їм було нудно, душно і незатишно. Кожні вихідні вони намагалися проводити в селі у матері Івана.

Свекруха Марії жила в невеликому будиночку, який потребував капітального ремонту. Коли дуже гостро постало питання про ремонт, то Іван задумався, а чи варто вкладатися в руїну або краще купити хороший добротний будинок. Порадився з дружиною і матір’ю, яким також сподобалася ідея Івана.

Але постало питання, де взяти гроші? Довго думаючи та радячись, вирішили продати квартиру в місті й купити будинок в селі. У Івана є рідна сестра, яка живе з сім’єю на тій самій вулиці, що і мама, плани брата їй були чудово відомі й звідки взяті гроші також. Марія завжди добре ладила зі своєю свекрухою, особливих проблем ніколи не виникало.

Будинок обраний і куплений. Сім’я переїхала. Діти пішли в нову школу. Свекрусі виділена простора світла кімната. Всі раділи новосіллю. Марія  – працьовита жінка, зона звільнилась з роботи та вирішила вести господарство.  У неї все просто горіло в руках: город оброблений, свині, качки, гуси нагодовані, сніданок, обід і вечеря свіжі, білизна випрана, будинок прибраний. Причепитися ні до чого. Свекруха завжди Марію тільки хвалила.

Невідомо чому, але будинок вирішили на матір оформити. Це і було фатальною помилкою. Мама Івана стала потихеньку права качати та невістку обмежувати. Кожен день знаходила привід до якогось скандалу, то обід пересолений, то курчат не так погодувала, то внуки їй заважають, в загальному аби причепитися.

Іван не знає, як маму вгамувати, з роботи приходить не в тиху гавань, а на поле битви. І не виселяти ж маму в старий розвалений будинок, тим більше сам її господинею нового будинку зробив. Ну правда, не судитися ж з матір’ю. А тут знайомий будинок продає, не такий хороший, як цей,  зате в розстрочку на кілька років.

Вчепилися Марія з Іваном за цю ідею і з’їхали. Боляче було і неприємно, але тепер точно свій будинок буде. А свекруха собі співмешканця в будинок привела, живе і не журиться.

Пройшло багато років. Мама Івана померла. Іван з Марією давно з тим будинком попрощалися, думали співмешканцю мама його залишила. Але яким було їхнє здивування, що вона заповіт написала на сина, та ще й до нього невеликі свої заощадження доклала, немов вибачаючись. Порадів Іван поверненню будинку, синові і його сім’ї житло буде, але не довго тривало його щастя.

Сестра згадала, що вона теж може претендувати на майно матері. Хоча добре пам’ятає на чиї гроші будинок куплений. Мама, напевно, спеціально заповіт оформила, щоб будинок до справжнього власника повернувся. Але сестра не вгамовується, до суду подала, щоб будинок їм порівну розділили. Не чекав чоловік від таких близьких родичів стільки жадібності й підлості.