Брат привів дружину до нашої з батьками квартири. Всім тісно, ​​але з’їхати маю саме я

Брат додумався одружитися, а потім разом із новою дружиною прийти жити в квартиру, де жили батьки і я. У нас, якщо що, дві кімнати, що для п’яти чоловік з перспективою на шостого досить мало. Брат проблем ніяких не бачить, крім того, що вдома тісно, ​​але, на його думку, звільнити простір повинна саме я. Батьки спершу мовчали, а тепер підтримують брата.

Мені двадцять один рік, я доучуюсь на останньому курсі. Підробляю, але й досі живу з батьками. Сенсу з’їжджати раніше не бачила. Допоки брат не з’явився на поріг будинку зі своєю дружиною, ми жили тихо-мирно і ніхто нікому не заважав. Мене спочатку виселили на кухню, а тепер узагалі доведеться з’їжджати на іншу квартиру.

Брат одружився рік тому. Наречену вибрав із посагом у вигляді окремої квартири, куди й переїхав ще в той час, коли вони зустрічалися. До цього ми ділили з ним одну кімнату, що завдавало певних незручностей через різні ритми життя. Тому коли брат звільнив житлоплощу, я тріумфувала.

Ми з братом хоч і мали різницю всього два роки, але ніколи не спілкувалися на якісь особисті теми. Не скандалили, не билися, жили, як сусіди. Лаятися стали вже після школи, коли мені треба було готуватися до заліку, а він мені заважав. Або коли йому треба було виспатися перед роботою, а я пізно поверталася додому і ненароком будила його. Я теж не ангел, заперечувати не буду.

Після весілля якийсь час брат у батьківському домі не з’являвся. Він займався своїм сімейним життям, батьки періодично ходили до них у гості, а я ні, мені там просто не було що робити. Тим більше що його дружина мені не подобалася.

Нещодавно брат прийшов до батьків на розмову. Мене до розмови не кликали, тому я вирішила, що це мене не стосується. Виявилося, що я дуже помилилася. Мене це стосувалося безпосередньо. Брат із дружиною вирішили якийсь час пожити тут, у нашій квартирі.

Для мене ця новина здивувала. У нас двоєчка – куди вони пруться?! Мама терпляче пояснила, що мені доведеться звільнити їм кімнату, адже їх двоє і вони сім’я. А я переїду на кухню, дякувати Богу, вона досить простора, щоб там помістився диван.

У мене не було слів. Я тільки поцікавилася, а з якої радості вони взагалі пруться, якщо у дружини там є своя квартира? Мама пригрозила і побажала типун на язик.

Все виявилося простіше – дружина брата місяць тому дізналася, що вагітна, тому вона з братом порадилися і вирішили, що з роботи їй треба піти, адже зараз стільки всякої зарази у повітрі літає, вони не можуть так ризикувати. Однієї зарплати брата на утримання сімейства не вистачить, тому було ухвалено рішення здавати квартиру.

Тобто виходить, що до нас приїжджає брат зі своєю вагітною дружиною, яка цілими днями вдома стирчатиме, свою квартиру вони здаватимуть, щоб не простягнути ноги, а я переїжджаю жити на прохідну кухню. Класно!

Але обговорювати це питання було безглуздо, батьки вже вирішили. Розпочався переїзд. Окрім дивана треба було повісити полиці на кухні, щоб розмістити мої підручники, зошити та інші речі, звільнити молодим шафи та ще купу всяких дрібниць. На це ми з батьками вбили усі вихідні.

Ось брат та його дружина переїхали. У моєму житті настали темні часи. Дуже складно зосередитися і займатися, коли повз тебе постійно снують люди, ляскають двері холодильника, щось шкварчить чи кипить чайник. До того ж на кухню всі входили без стуку, що теж дуже незручно. Взагалі-то в сім’ї є правило стукати, коли заходиш в кімнату, але це ж кухня.

Особливо походи до холодильника дратували вночі. Ось увесь дім засинає – прокидається дружина чоловіка. У неї свій режим дня – поки всі на роботі, вона спить в своє задоволення, а ночами ходить їсти, пити чай, пити. А це постійно світло від нічника, ляскання холодильника, шум чайника, хрускіт, шелест, хлюпання та інше звукове супроводження.

Я терпіла цей нічний дожор тиждень. Потім почала висловлювати обурення. А скільки можна? Жодного спокою – прохідний двір, що вдень, що вночі. Мені братова дружина не відповіла нічого, просто перестала приходити ночами. Мене це влаштувало.

Але за кілька днів брат висловив мені своє невдоволення, що через мене його дружина голодує, а їй не можна, вона носить дитину. Я трохи підвисла – у сенсі, через мене вона голодує? Брат сказав, що він знає, як я на неї накричала, щоб вона не сміла лазити по холодильнику.

Я, звичайно, знала, що при вагітності у жінок бувають різні дива, але про слухові галюцинації чула вперше. Я попросила її зав’язувати з нічними набігами на холодильник, тільки й годі. Брат почав говорити, що вагітні їдять не за графіком, але мені взагалі все одно. Я хочу хоч би вночі бути в тиші.

Сказала братові, що його дружина може до мого відбою набирати собі тацю всього, що їй треба, а в них у кімнаті потім хоч до світанку тріскати. Нехай йому над вухом хрумтить і булькає. Але братові така пропозиція не сподобалася. Він сказав, що його дружина буде їсти, коли захоче, що і де захоче.

Лайка не припинялася, поки лікар не наполіг, що майбутня мама повинна дотримуватися нормального ритму дня, а не куролесити всю ніч, щоб весь день відсипатися. До рекомендацій лікаря братова дружина ставилася серйозно, тому нічні набіги на холодильник припинилися.

Хоча до народження дитини було ще близько півроку, для немовляти почали купувати посаг. Місця в квартирі ставало дедалі менше, бо крім компактних сорочечок вже купили і громіздке ліжечко, і візок, і комодик, і пеленальний столик. У квартирі почало не розвернутися. До кімнати молодих це все не влазило, тому розпихалося по всій квартирі.

Тоді було ухвалено рішення віддати моє піаніно. На ньому я вчилася грати, до переїзду брата назад досить часто грала, зараз просто ніколи, та й ніде. Піаніно стояло у тій кімнаті, яку зaхопили майбутні батьки.

Нещодавно я прийшла з навчання, а брат із якимсь товаришем пихкає і витягує інструмент із кімнати. Виявилось, його вирішили віддати без мого відома. Я законно обурилася, взагалі я вважала цю річ своєю, а в мене навіть не запитали. Брат стояв на своєму – цей “монстр, зжирає простір.

Лаялися до приходу батьків. Мама намагалася знайти компроміс, запропонувавши відвезти піаніно до гаража, але це рівносильно тому, що просто викинути його на звалище. Гараж не опалюється та дуже вологий, це вирок для інструменту.

Вирішили взяти тайм-аут, щоб обміркувати, куди його подіти. Брат у серцях кинув, що мені взагалі час винаймати квартиру і котитися туди з усім своїм барахлом. Мама його пожурила, але ввечері вони з татом покликали мене на розмову. Мені запропонували переїхати.

Мама ховала очі і пояснювала, що брат із дружиною чекають на дитину, вони не можуть зараз з’їхати. Так склались обставини. А я нічим не обтяжена, до того ж так мені і буде краще, ніхто заважати не стане. Оплачувати мені житло батьки не зможуть, бо майбутній дитині стільки всього потрібно, але надаватимуть посильну допомогу.

Я дуже розлютилася. Висловила, що братові варто було думати про те, як він утримуватиме сім’ю до того, як її створюватиме. А його дружина могла б продовжувати працювати до декрету, тоді їм не довелося здавати квартиру. Але вони вчинили так, як вигідно та зручно їм, а я зараз залишаюся у самому програшному становищі.

Гроші на оренду житла у мене є, але я відкладала їх на зовсім інші потреби. Тепер, коли навіть батьки виганяють мене з дому, доведеться їх витрачати на оренду. Піаніно, звичайно, я візьму з собою. Я взагалі планую всі свої речі забрати одразу, бо повертатися до їхнього дому я більше не збираюся.