Брат чоловіка з дружиною свекруху мало не виселили на дачу. Ледве розрулили з чоловіком цю ситуацію

Свекруха, завдяки молодшому синові та його дружині, мало не опинилася в зиму жити на дачі. Дуже вона м’яка людина. Якби з чоловіком не втрутилися, то так і виселило б її сімейство дівера на холод. Тепер брат із чоловіком не спілкується, вважає, що ми влізли не у свою справу.

Взагалі, сімейство чоловіка припало мені до душі з перших миттєвостей знайомства. І свекруха, і нині покійний свекр люди дуже добрі, чуйні, готові завжди й у всьому допомогти. Мене прийняли дуже тепло, ніколи від них слова грубого на свою адресу не чула. Завжди намагалися посадити на краще місце, віддати найсмачніший шматочок. Мене так у моїй родині не вітали.

Нині залишилася одна свекруха. Людина вона душевна, завжди намагається допомогти, безвідмовна абсолютно, своєї вигоди ні в чому не шукає. Останню сорочку та кусок хліба віддасть, якщо попросять. Чоловік у мене теж має схожий склад характеру, але все-таки трохи жорсткіший, зуби вміє показувати за необхідності. А його мама – куди там.

Ми весь час боїмося, що її візьмуть в обіг шахраї, сто разів попереджаємо про небезпеку, вона начебто людина розсудлива, але все одно страшно за неї. Але біда прийшла не від чужих людей, а від рідного брата чоловіка з його хитромудрою дружиною.

Брат чоловіка – це окрема пісня. Його ніби в цю сім’ю підкинули, взагалі характером не схожий на них. Без вигоди для себе навіть не свербить, щоб комусь просто так допомогти – забудьте. Дружину вибрав таку ж, пліткарка, вічно сує ніс у чужі справи і шукає, де б чогось під себе загребти.

Ось вони добротою свекрухи користуються на всі сто. Ми з чоловіком раніше мамі намагалися дарувати якусь побутову техніку, щось корисне до дому, але рано чи пізно все відкочовувало до хати молодшого брата. На всі претензії та обурення він відмовлявся, що нічого не випрошував, мати сама віддала.

Ніби ми не знаємо, як свекруху легко вмовити. До неї прийди, похвали щось, скажи, що сподобалося, вона тобі постарається це всучити, їй взагалі нічого не треба. Ми це знаємо, сімейство дівер це чудово знає. Ми потім розумнішими стали, даруємо те, що вона не зможе передарувати. Але цього року брат чоловіка нарешті нахабнів.

У свекрухи є дача, де вона живе з травня по вересень-жовтень. Будинок літній, хоч там і є опалення, але за нульової температури воно не рятує, видує все миттєво. Цього року вона також поїхала на дачу, ми періодично їздили її відвідувати, привозили продукти, її до міста возили, якщо треба. Іноді до неї навідувалися і дівер із дружиною, теж щось начебто робили. Не знаю, чи ми не перетиналися.

Зараз настала осінь, уночі вже дуже холодно, тому ми вирішили на вихідних їхати і забирати свекруху назад у місто, а то вона посоромиться турбувати і своїм ходом з усіма баулами потім поїде. Зателефонували попередити, щоб збиралася потихеньку, а вона нам і каже, що задумала зимувати на дачі.

У їх дачному селищі взимку дехто живе, електрика там цілий рік, вода теж, дороги чистять. Але там у людей і будинки нормальні, не те що халупка свекрухи. У таких будинках ніякі морози не страшні, а дача мами промерзає наскрізь.

Вона переконувала, що за літо молодший син будиночок утеплив, тепер там можна жити, так що нам нема про що турбуватися. Принаймні, стало зрозуміло, чого це їхнє сімейство туди так зачастило – свекруху підгортали і типу утеплювали дачу.

Звичайно ж, ми за першої нагоди рвонули на дачу, дивитися, що ж там за утеплення і випитувати у мами, на що її підбив молодший син. Звичайно, утеплення, як такого, не було. Для вересня-жовтня ще піде, можна пожити, а ось далі вже труба. До того ж туалет на дачі напівтеплий, тобто, він прибудований до будинку, це не окрема будівля, але опалення там немає, вже зараз там не затишно.

Зрозумівши, що зі свекрухою розмовляти марно, вона твердо впевнена, що зможе там перезимувати, нічого з нею не станеться, ми поїхали до чоловіка. Виявилося, що все це закрутилося, бо дівер із дружиною ще на початку літа переїхали до квартири свекрухи. Сказали, щоб зайві гроші не витрачати на оренду квартири, чого житло буде порожнє стояти.

А потім, як ми зрозуміли за розповідями мами, почали її підговорювати на тему того, що їм уже дітей пора заводити, а вони на зйомній живуть і дозволити собі не можуть, а в двокімнатній квартирі свекрухи так затишно прижилися. Звичайно ж свекруха, як завжди готова зняти останню сорочку, сказала, що нехай і залишаються там, аби тільки щасливі були, а вона і на дачі зможе пожити, тим більше синок обіцяв її утеплити для зимового проживання.

У нас із чоловіком на момент зустрічі з його братом мало не пара з вух валила. Додуматися треба – відправити жінку похилого віку жити в літньому дачному будиночку, щоб свої філейні частини не напружувати і на халяву жити в теплі та затишку.

Розмова вийшла дуже напружена, бо дівер гнув свою лінію – мати сама запропонувала, не відмовлятися ж їм. Наче ми свекруху перший день знаємо, як легко від неї щось досягти. Дружина його теж залізла в розмову, заявила, що вони й гроші витратили, утеплюючи мамину дачу, тож тепер там без проблем можна перезимувати.

– Ну так збирайте свої шмотки і валіть жити на дачу, якщо вона така чудова, а мати буде взимку вдома жити, – казав чоловік.

– Так вона все одно вдома сидить, а ми працюємо обоє, нам з дачі добиратися довго.

– А нічого, що вона вже немолода людина, зі здоров’ям може статися що завгодно. Тут містом швидку не дочекаєшся, а в район вона взагалі може не доїхати. До того ж удома сусіди, ми під боком, а там на все селище чотири будинки житлових залишаться, – не витримала вже я.

Суперечка вийшла довга і гучна. Але в результаті дівер з дружиною через два дні винайняли квартиру і пішли туди жити, скривджені на весь білий світ. З нас ще й грошей вимагали за утеплення дачі, віддали, аби вже відстали та звалили у туман. Свекруха повернулася додому, але ходить дуже засмучена, пориваючись таки виїхати зимувати на дачу, бо вона стільки незручностей завдає.

– Не ти незручності завдаєш, а дехто просто зовсім берега поплутав, – заспокоював її чоловік. – Сіли тобі на шию і сидять. Не кажи, що це не так, бо я не в курсі, що їм майже всю пенсію віддаєш.

– Ну так вони молоді, та ще й на орендованій квартирі живуть уже котрий рік, – намагалася заперечити свекруху.

– Ці молоді могли б і іпотеку давно взяти, якби не каталися двічі на рік на відпочинок. Ми ось якось живемо з іпотекою, нічого, ноги не простягли, навіть дитину народили, хоч і за віком, і зарплатою різниця не велика. Просто вони хочуть на чужих плечах до раю в’їхати, – відрізав чоловік.

Але свекруха все одно переживає, шкода їй молодшого сина. Тільки ось він її щось не пошкодував, коли на дачі зимувати хотів лишити. Сподіваюся, дівер на нас сильно образився, тому що більше з ним спілкуватися не хочеться, раніше якось ще терпіли, а тепер все його нутро назовні вилізло.