Більше 15 років регулярно допомагала мамі, а в найважчий момент…

Яна вийшла заміж  у 20 років. Дівчина навіть на заочне відділення перевелася, щоб виїхати слідом за своїм чоловіком до місця його служби. Він тоді був військовим та робив військову кар’єру.

Мама  Яни не заперечувала від’їзду доньки, як і її заміжжю: у неї  ще підростав молодший син від другого чоловіка. Однак, через два роки після від’їзду доньки, шлюб мами розпався і 8-ми річного молодшого сина вона виховувала сама.

Яна з чоловіком намагались допомагати мамі, у них тоді дітей ще не було. На третій день після приїзду в нове місто, Яна знайшла дуже хорошу роботу з пристойною зарплатою. Грошей їй більше ніж вистачало, а тому вона могла регулярно висилати мамі гроші.

З часом, коли з’явилася можливість перебратися в рідне містечко, Яна з чоловіком задумалися про дітей, дочку народили. Яні тоді було 26 років. Через пару років після повернення в рідне місто, подружжя зі знімної однушки перебралися у свою квартиру: чоловікові дісталася невелика спадщина, вклали накопичення, влізли в невеликий кредит, але купили свою двокімнатну квартиру.

Чоловік Яни змінив військову кар’єру на цивільну, непогано влаштувався. Своїй мамі Яна допомагати не переставала, давали гроші і на репетиторів, і на випускний братові, і на одяг або інші потреби.

Зараз Яні 39 років, доньці виповнилося 13, а її брат виріс і рік тому одружився.Бабуся Яни померла, залишивши спадщину. Чоловік Яни захворів, працювати повноцінно не зміг, тепер вдома, на групі, хоча він і намагається щось робити на віддалено. Лікарі давали йому хороший прогноз, але тільки в тому випадку, якщо він пройде курс лікування. А здоров’я, як відомо, коштує дорого.

Яна вирішила поговорити з мамою, адже бабусин будинок мама вирішила продати, нехай і не за великі гроші, але все ж. Однак мама їй відмовила! Яна разом з  чоловіком  стільки років її підтримували матеріально, а вона відмовила. Звісно, мама вільна була розпорядитися своїм майном, як їй заманеться, але Яна вважає, що не в такій ситуації.

– Я квартиру однокімнатну купила, – сказала мама, – туди перейду жити, а молодим нехай двушка залишиться. Ну скільки нам разом жити можна? У тебе ж житло є.

Мама пояснила свій вчинок тим, що Яна дочка, вона зрозуміє, увійде в положення, а дружина сина не пробачила б, що свекруха мала можливість, але не допомогла.

– Ось так, – каже Яна, – на одну чашу терезів поклали здоров’я чоловіка, який стільки років продовжував тягти тещу і її сина, а на іншу – можливу образу молодої дівчини, якій хочеться жити окремо.

Яна викрутилася: взяла кредит, набрала в борг по знайомих, допомогли й товариші по службі чоловіка, його друзі та приятелі, далекі родичі чоловіка. Зараз чоловікові набагато краще, він йде на поправку, а Яна віддає борги, працюючи та підробляючи.

– Нас, крім банку, – каже вона, – ніхто не квапить, але бути в боргу я не люблю. Так що живе моя сім’я в режимі жорсткої економії. Нічого, це тимчасово, дочка все чудово розуміє,  не вередує, не вимагає обновок, хоча подружки її зараз всі такі модні.  Мама недавно вирішила всіма силами загладжувати свою провину переді мною і зятем.

– Ось, внучко, дивись, що я тобі принесла, – жінка  принесла внучці пакет з речами, – тобі буде в самий раз, тітка Марина і зросту з тобою одного, і комплекції.

– Вона примудрилася в пакеті принести речі від дружини брата, – обурюється Яна, – джинси, блузки, футболки старі. Зрозуміло я відмовилася все це брати. Не треба мені такої допомоги. Та й речі були такими, що без сліз не поглянеш!

Яна не горда, вона із задоволенням забирала ношені речі від дочок своїх подруг. Там і дівчатка були акуратні, і речі їй віддавали від чистого серця, просто, щоб допомогти. А саме від мами та дружини брата, Яна принципово не хоче нічого брати.

– Ні, – каже вона, – я не хочу їм полегшувати муки совісті та давати привід говорити, що не тільки я підтримувала їх у важкі часи, але і вони допомагали мені всіма силами. Не треба мені таких благодіянь. Підставляти другу щоку я не буду.

Мама ображається, звинувачує дочку в гордині, навіть міркує, що, мабуть, і не так важко їй жити, як вона каже, якщо від допомоги відмовилася.

– Ті, кому важко, – впевнена мама, – приймають будь-яку допомогу, а Яна вирішила показати незалежну вдачу. Але ж ми з чистою душею пакет збирали, від щирого серця.