Батьки погрожували дівчині, вимагаючи грошей на своє утримання

Я своїх батьків взагалі не пам’ятаю, залишилась сиротою в 3 роки.  Юля розповідала, що її забрали з сім’ї через постійні запої батьків, коли їй було 7. Ми випустилися з дитячого будинку, але й надалі залишились подругами.

Ми разом пішли вчитися в юридичний технікум. Юля здобувала освіту адвоката, а я фахівця зі страхування. Ми разом шукали підробітки та активно накопичували гроші.

Коли Юлі виповнилося 24 роки, вона запросила мене на день народження. Коли я прийшла до неї, то двері мені вона відкрила в стані далеко не святковому. Батьки Юлі, вирішивши, що давши виховання дочці до семирічного віку, гідні, отримати винагороду у вигляді їх довічного утримання.

Загалом, у свій День народження, Юля отримала повістку до суду. Судові тяжби затягнулися на декілька місяців, це пов’язано було з тим, що батьки моєї подруги кожен раз після відмови суду задовольнити їх вимоги подавали апеляцію і все починалося спочатку. Єдине чого вони не врахували – освіту Юлі.

Навіть після того, як їх дочка вийшла з дитячого будинку, ніхто її життям з родичів не цікавився. Юля, зібравши всю волю в кулак, змогла в ході останнього засідання розповісти про своє життя з батьками та причини, чому вона опинилася в дитячому будинку. Справа вона виграла, але для батьків, вона так і залишилася залишилося невдячною донькою, яка чомусь вже не сприймає їх як батьків.

Через місяць після суду на Юлю напали, коли вона вночі поверталася додому з роботи. Чоловік лише сказав, що вона отримала за свої борги. Поки Юля була в лікарні, їй почали дзвонити з погрозами з різних телефонних номерів. Суть кожного дзвінка полягала в тому, що раз вона не захотіла утримувати батьків, то зобов’язана віддати їм квартиру.

Юля написала заяву в поліцію, але це не дало ніякого результату, тому що сім карти, з яких дзвонили, зареєстровані не були. А батьки та всі її родичі стверджували, що вони законослухняні громадяни – отримали відмову в суді й більше нічого не вимагають, тільки ось з донькою хочуть спілкуватися, що прям сил немає.

Ситуація ця тривала до тих пір, поки в житті Юлі не з’явився хлопець, який працював слідчим, познайомилися вони в той момент, як Юля подавала заяву про напад. Сергій, дав дівчині слово, що розбереться з усіма проблемами й не підвів. Не знаю, як це працює, але є у поліції певна категорія людей – донощики, здається. Ось один з таких і сказав, що на Аню знову хочуть напасти. Сергію було відомо точний час і місце, куди заздалегідь були спрямовані поліцейські. Чоловіка, що здійснював напад затримали, і він швидко здав родичів Юлі, а заодно і всіх, хто погрожував.

Після суду в життя дівчини більше ніхто не втручався.