Батьки подарували квартиру сестрі. Розчарувалися, тепер мені дарувати не хочуть

Батьки, коли мені було п’ятнадцять років, голосно заявили, що обом дочкам куплять по квартирі. Я тоді була ще школяркою, а ось моїй старшій сестрі було вже двадцять років.

Це було не порожнє вихваляння: гроші насправді були. Батьки займалися невеликим бізнесом, що приносило стабільний дохід. Та й у довгий ящик батьки не відкладали здійснення своєї ідеї. Через місяць сестрі купили квартиру: гарну однушку в новобудові.

Сестра випросила у батьків і ремонт, і всю атмосферу, на що ті бурчали, але справно давали гроші. У сестри була чудова квартира, а я плекала мрію мати таку саму.

Батьки обіцяли мені на двадцятиліття також подарувати квартиру. Мені здавалося тоді, що п’ять років – це дуже і дуже довго, але час пролетів непомітно.

Тільки ніяку квартиру мені дарувати не збираються, тому що сестрі подарунок про запас не пішов. До того, як у сестри з’явилася своя квартира, вона жила з батьками, а тут переїхала і пішла на рознос.

На навчання забила, перестала там з’являтись, бо в неї постійно були якісь гості. Сестра взагалі вела бурхливе особисте життя, хоча передумов до цього не було.

Батьки їй періодично влаштовували сцени виховання, але ефект тривав недовго. У результаті сестра з універу вилетіла, пішла працювати, але з роботою якось не складалося, а для сімейного бізнесу їй не вистачало розуму та освіти.

Періодично сестра випрошувала у мами гроші, казала, що із зарплатою не розрахувала. А ще її улюблена відмазка була, що заплатила комуналку, продукти купила і все: грошей немає.

Не знаю, як із продуктами: напевно, все-таки купувала. А ось за квартиру сестра нагромадила такі борги, що коли батьки побачили платіжки, їм стало погано.

Сестра з батьками регулярно лається, але просить грошей. Батьки обурюються, але час від часу їх відстібають. Вони все добре у відносинах, гармонійно.

А ось я залишилася на бобах, бо мені батьки заявили, що шиш мені, а не квартира. Мовляв, зі старшою дочкою помилилися, даремно нерухомість купили, але більше такої помилки не припустяться.

Нікого не хвилює, що я вже працюю, хоч теж навчаюсь, і в мене не такий характер, як у сестри, про що батьки знають. Їх нічого не переконує.

Вони вважають, що подарована квартира мене зіпсує і постійно кивають мені на сестру. Я такі порівняння ненавиджу, бо ми із сестрою абсолютно різні.

Вона завжди була більш проблемною, ще зі школи. Але батьки завжди рівняли мене за нею. І знаючи, що сестра може завдати проблем, вони їй квартиру все-таки купили.

Я ж слухаю їхні міркування про те, що всього треба добиватися самій, що тільки тоді це цінуватимеш, і злуюся. Якби вони нікому нічого не дарували, то я сприйняла б це спокійно.

Але сестра має нерухомість. Їй, незважаючи на всі її косяки, підкидають грошей, а мені батьки перестали виділяти гроші, як тільки я влаштувалася на роботу. Навіщо давати гроші, якщо я сама можу себе забезпечити?

– А куди тобі ще гроші? Живеш із нами, всю зарплату витрачаєш на себе, – дивувалися батьки.

Тоді я збирала на відпочинок на морі, а тепер доведеться збирати на іпотеку, бо батьки розчарувалися в сестрі і вирішили відігратися на мені.

Я не розумію, що це за несправедливість? Може, мені теж почати творити якусь дичину, щоб батьки мені допомагали? Хоча я чомусь думаю, що якщо я почну так поводитися, то мене без зайвих питань просто виставлять за двері.

А йти мені буде нікуди, я поки що на свою зарплату квартиру не зніму, бо навчаюсь на денному, а підробіток це так – для підтримки штанів, можна сказати.

Думаю переводитись на заочку, влаштовуватися на повний день і з’їжджати від батьків на орендовану квартиру. Мені вже пояснили, що більше для мене нічого робити не збираються. Не обіцяли б тоді.