Батьків не вибирають, а жаль

Маленькою, років у 5, я подарувала сестрі на День народження ляльку. Звичайно не гарну Барбі, а просту, китайську. Таку, як сетра хотіла і на яку вистачило моїх невеликих заощаджень. Батьки одразу сказали,що я злодійка і тягали по всіх магазинах, випитуючи, де я її вкрала…

Коли мені було 8, я купила на свої, подаровані мені гроші, мамі шпильку, яка їй сподобалася декількома днями раніше. Потім два тижні вислуховувала про те, що я марнотрат. На той момент шпилька коштувала трохи більше, ніж теперішні 5 гривень.

На 16-річчя брата я подарувала йому собаку, яку він дуже хотів. Мені було 9. Батьки замкнули мене на місяць вдома і довго шукали, де я це цуценя вкрала. А цуценя мені подарували на будівництві будівельники. Їх там було 7. Я б усіх забрала, але це були цуценята сенбернара 2,5-3 місяців.

Приблизно до 11 років я вже почала розуміти, що щось іде не так і подарувала всім рідним власноруч звязані шкарпетки. Дізналася багато нового про свою криворукість.

Як не дивно, але це мене не зупинило і в 13 років на Новий рік я подарувала всім по светру. Причому пам’ятаючи попередню спробу, перед початком в’язання кожному показала журнал, де можна було вибрати модель та колір. Дізналася багато нового про свою криворукість, чого не сказали в минулий раз.

У 14 років я нікому нічого не подарувала, але спекла величезний торт на ювілей мами. Мамині подружки дізналися від неї багато нового про мою криворукість і любов пожерти. Але торт, що дивно, з’їли весь.

А в 16 років я поїхала з дому. І ви знаєте, все пройшло. Тепер з усієї рідні подарунки на свята від мене отримують тільки мій улюблений брат і моя найкраща сестра. І навіть тоді, коли грошей зовсім не було, і подарувати я могла максимум ті ж самі в’язані шкарпетки, вони були раді і задоволені. І теж дарували мені у відповідь, що могли. А потім ми дружно реготали над подарунками або жерли подарунки.

Справа ж не в подарунках, а в людях …