Багатодітний тато не має права на нову любов!
– А ти знаєш, що у Люди Єгорової чоловік пішов? – повідомила днями одна знайома. – Як-як … Ось так! Так само, як вони всі йдуть. Раптово зустрів іншу – жінку своєї мрії. А життя з Людою, звичайно ж, було помилкою. І троє дітей, в тому числі однорічна дитина – теж …
Люда з чоловіком прожили в шлюбі більше семи років, народили трьох дітей, а недавно ще й примудрилися влізти в іпотеку. В іпотечній квартирі зашиті Людина дошлюбна кімната і накопичення із заробітків чоловіка. У квартиру в’їхали, платити тільки почали – попереду два десятка років іпотечного щастя.
Діти маленькі: старший іде до школи, молодшій дівчинці і року немає. Середня дитина чотирьох років з аутичними рисами, тобто недитсадкова. Майже не говорить, з людьми не контактує, потрібні фахівці.
Бабки-дідусі далеко, приїжджають раз на два роки на тиждень, поохати та сфотографуватися з онуками.
Чи треба говорити, що Люда не працює, яке там. Їй і вдома проблем вистачає. Молодшу доглядати, старшого до школи готувати, середнього до дефектолога возити. По грошах справлялися на татову зарплату тільки-тільки. Нічого зайвого, їжа найпростіша, речі діти доношували один за одним.
Втім, Люда ніколи ні на що не скаржилася і навіть радість в житті знаходила до останнього часу. Поки багатодітний тато, от халепа, не вподобав іншу.
– Найцікавіше: повідомив, що з сім’ї йти не буде – типу, благородний такий, – охоче ділиться подробицями знайома. – Вони ж без нього пропадуть. Але Людці вивалив правду-матку – так і так, люблю ту – не можу, але вас не кину, не бійся. Я ж не падлюка.
І тепер з цією правдою що хочеш, те й роби …
Приходить пізно, не звітує, ні в чому не кається.
– Я ж не винен. Прийшло і накрило. Це сильніше за мене.
На дружину злиться і дратується – не там сидиш, не так дивишся, зітхаєш голосно. І взагалі, мовляв, все через тебе.
Ну так, дружина зараз не в кращій формі – після трьох поспіль пологів, хронічного безгрошів’я і постійних проблем. І так, можна, звичайно, сказати – сама дура, народила, на кого сподівалася. Але тепер що зроблено, то зроблено.
– Цікаво, та жінка зовсім не в собі? Навіщо їй таке чудо з трьома дітьми і іпотекою на двадцять років?
– Швидше за все, “та його ця сама” – далеко не дура. Не потрібен він їй. Тому і не бере до себе, відправили додому, до дружини і дітей … Але Людці-то від цього не легше!
З однією дитиною пішла б і не пропала, а з трьома як?
Їхати до батьків – там село. Ні шкіл, ні фахівців для дітей. Працювати у неї можливості немає.
Значить, продовжувати жити як ні в чому не бувало? Дивитися на пісну пику закоханого чоловіка?
Чекати, поки фея зникне з обрію?
Зітхати і думати про себе …?
Як ви думаєте, чи мають багатодітні батьки, як всі інші люди, право на помилку? Або, якщо впрягся в багатодітність – все, ти тепер тільки тато / мама, до цієї жінки / чоловіка і дітям прив’язаний якщо не назавжди, то на пару десятків років і твої емоції нікого не цікавлять?
Ні про яку любов на стороні не може бути й мови. Є діти, борг і відповідальність. І не кажіть мені, що доросла людина не може впоратися з собою.
А може бути, ви вважаєте, що багатодітні нітрохи не гірше однодітних?
І право на щастя і нову любов мають всі?