– Бабусю, я втратив руку…
Сильний гучний плач, найулюбленіший внук важко схлипує в трубку і не може нічого конкретно сказати. Він навіть не вимовив звичні слова: «бабусю, привіт!», а це дуже насторожує.
Сам факт того, що внук сам вирішив подзвонити у вівторок, вже насторожило. Після традиційних ночівель у вихідний, дзвінки від хлопчика бувають тільки по четвергах – п’ятницях. До цього часу він встигає скучити та хоче спланувати прийдешні вихідні. Але тут дзвонить у вівторок. ЩОСЬ ТРАПИЛОСЯ!
Крізь сльози, булькання соплів і нечленороздільні звуки, дитина починає говорити:
– Бабусю! Я ВТРАТИВ РУКУ!
– Як? (Бабуся в глибокому шоці, волосся стало дибки, а в голові думка, що дитина дзвонить з лікарні)
– Ну цю частину … Якої їдять і пишуть!
– О Боже! Кисть? Як це сталося? Це точно? Права, або ліва?
– Бабусю, точно! Точно втратив! Не можу зрозуміти як саме. В садку.
Бабуся давно недолюблювала вихователів в саду. Якісь вони неуважні. І ось, в старшій групі відбулося горе. Можливо ще щось можна зробити й бабуся намагається з’ясувати де дитина і чому не дзвонять батьки:
– Ти де зараз? Чому мама з татом мені не дзвонять? Чому я про це так дізнаюся? Куди приїхати?
Уже заспокоївшись дитина продовжує:
– Та вдома я, бабусю. Мама мене сильно насварила. Сказала, що я сам винен. Вони не дзвонять, бо справами зайняті. Увечері напевно, як зазвичай.
СТОП! Як це мама насварила і сказала, що сам винен. Треба відкинути всі емоції і з’ясувати конкретно:
– Стасик, передай трубку мамі. Нехай вона розповість що сталося.
… Тим часом я на кухні готую вечерю. Трохи зла на сина за його недбалість. Ну як так можна? Поніс в садок чоловічка з набору ЛЕГО і примудрився в перший же день втратити руку. Нічому його життя не вчить: ще до Нового року так само втратив фігурку. А вона дуже рідкісна – тільки у двох наборах зустрічається. Купувати новий набір не буду.
Ця пристрасть дитини до ЛЕГО дорого нам обходиться. Самі конструктори коштують чимало, та ще й постійний бардак від них. І ці втрати … Сьогодні син сам не свій …
Вихователька сказала, що як тільки виявилася пропажа кисті, дитина плаче без зупинки. Удома теж реве. Ось зараз притих. Схоже взяв телефон і подзвонив бабусі …
Свекруха я заспокоїла. Вона вже була готова кинути всі справи та мчати до нас через все місто. Треба ж було так сказати: «бабусю, я втратив руку». Телефонна драма якась!