Бабуся захистила внука

Таїсія Іванівна була скромною пенсіонеркою. Її чоловік помер шість років тому. Самотній жінці стало шкода свого сина і вона пустила його з сім’єю до себе жити у двокімнатну квартиру, виділивши хм більшу кімнату.

Не зважаючи на це, син зі своєю дружиною не особливо то й були вдячні за цей її жест доброї волі. Картина їх світу являла собою те, як би їм жити відокремлено і щоб літня Таїсія Іванівна поменше їм заважала. Вони хотіли, щоб жінка не виходила на кухню, поки вони їдять і вже ні в якому разі не виходила в туалет, поки невістка збирається на роботу: «Ви куди так зранку прокинулись, вам би ще спати і спати раз на пенсії, а вам все одно не спиться».

Тільки внук, дванадцятирічний Андрій, який жив в кімнаті з сином і невісткою Таїсії Іванівни, частенько відвідував свою бабусю в її кімнаті і цікавився: «Бабусю, а чим це ти займаєшся? Що робити будемо? А книжки ті в шафі можна подивитися, почитати?». Іноді він дістане стару карту світу, розгорне її на підлозі і сидить, країни вивчає.

– Ти чого, Андрійку, цю карту стару дивишся, – поцікавиться у нього Таїсія Іванівна, – зараз же в цих ваших інтернетах все є, а ти все тут вивчаєш?

-Та мені так цікавіше бабусю, – відповість внук, – тим більше, тато зараз не дозволяє його ноутбук чіпати, лається …

Так і сидить часто у неї в кімнаті хлопчик – там йому і спокійніше якось, і вічні докори та зауваження батьків не дістають його у бабусі. Лише мама буває зайде і покличе: «йди уроки роби, досить тут відпочивати!». Тоді вже закриє він якусь бабусину книжку, покладе її на полицю і втече до себе в кімнату.

Часто батьки його ганяли … І за провини, і без. Вони в основному оцінками незадоволені були. Раз за двійку з математики його батько за вуха потягнув. А один раз стався випадок, який навіть врівноважену Таїсію Іванівну вивів з себе …

Син з невісткою часто приносили з роботи  чи просто від знайомих подаровані коробки цукерок і інші класичні подарунки. Все це добро вони складали в невелике відділення шафи, що стояв в їхній кімнаті. Якось раз батько хлопчика приніс з роботи подаровану йому на день народження від колективу велику коробку дорогих німецьких цукерок. Поклав він цю коробку в те саме відділення, на випадок, мовляв, потім як-небудь відкриємо до чаю. Ну або передарувати комусь, не пропадати ж такому добру.Він був дуже розлючений, коли на наступний день виявив, що три цукерки були з’їдені – кришка прозора і було видно відсутність цих цукерок.

Він відразу взявся кричати  Андрія, який тільки зайшов до кімнати від бабусі:

-Ти подивися, скотино, я тобі дозволяв це без дозволу брати?! – І почав тикати хлопчикові в ніс нещасливу коробку.

Бідний Андрій не розумів в чому справа.

-Я тебе привчу до порядку, якщо мати привчити не може!

Після цих слів він вдарив хлопчика по шиї, від цього бідний хлопчик аж похитнувся, потім він дістав ремінь і встиг навіть пару раз ударити. Андрій голосно заверещав і ледве встиг прикритися.

Але в ту ж хвилину на порозі з’явилася Таїсія Іванівна, в руках у неї була сокира, то чи для залякування, чи то просто вона з нею повз проходила, але цей її грізний вигляд моментально подіяв на мучителя:

-Я тобі забороняю карати мого внука! Ану геть відійди! Тебе то твій батько покійний жодного разу пальцем не торкнувся і ти не смієш хлопчика чіпати!.

Коли вона дізналася, за що дісталося внуку, то бабуся зовсім вже закричала на жорстокого батька:

-З розуму зовсім з’їхав! Через таку дурість власного сина калічити!

Вона забрала Андрія до себе в кімнату, голосно грюкнувши дверима. Коли прийшла мати хлопчика з роботи, виявилося, що це вона відкрила коробку цукерок, спробувати – аж надто їй захотілося, бачте, цих дорогих цукерок поїсти, а чоловікові то і сказати навіть не наважилась …

Її він звісно вже не став чіпати, та й не зміг би – вона сама така по натурі, трохи що – відразу «кігті випустить». Тільки б сина свого ще так захищала, як саму себе …

Ну а зараз бабуся стежить, щоб онука не чіпали. Постелила йому постіль у себе в кімнаті – так і йому зручніше і батьки зайвий раз не чіпляються. А їм вона сказала:

-До внука полізете ще ображати – вас викину звідси, а Андрія у себе залишу.

Квартира на неї повністю оформлена, їм діватися нікуди – слухають поки що, внука не ображають.