Бабуся вирішила безкоштовно поїхати на дачу і придумала ТАКЕ

Відтоді пройшло вже багато часу, але я ніяк не забуду той день. Тоді я всього лиш кілька місяців працював монтажником вікон. Фірма у нас невелика, тому серйозні замовлення бувають рідко.

П’ятниця. Думками я вже вдома … граю за компом. Тут лунає телефонний дзвінок і милий жіночий голос починає цікавитися нашими вікнами. Жінка дізналася приблизну вартість і запросила приїхати на заміри, попередньо уточнивши, чи така послуга в нас безкоштовна. Хоч у нас фірма і невелика, за заміри гроші ми не беремо.

Приїжджаю за адресою. Старий двоповерховий будинок на 8 квартир. Заходжу в одну з них, а там привітно зустрічає мене господиня: стара бабуся, яка, судячи з вигляду житла, насилу зводить кінці з кінцями. Думаю, може діти грошима допомогли, виділили копійку матері на вікна. Зняв виміри, назвав точну вартість вікон і їх установки. Тут жінка несподівано видає:

– Мені б ще на дачі заміри зняти. Там теж думаю вікна поміняти.

-Не проблема! – радісно відповів я, передчуваючи хороший заробіток. – Дача далеко?!

– Близько години їзди, якщо ви на машині – відповіла бабуся, ловлячи поглядом мою реакцію.

– Ну, давайте покатаємось – відповів я і пішов до автомобіля.

Прочекав бабулю близько пів години. Тут вона виходить з під’їзду немов друїд якийсь: вся в саджанцях, з інструментом і сумками.

– Як пощастило мені. І завмер знімете, і я на ділянці попрацюю. Відразу двох зайців …

Постоявши в пробках і виїхавши за місто, через години півтори, ми були за вказаною адресою. Я заміри знімаю, старенька зі своїми саджанцями возиться. Підходжу до неї та звітую про вартість, терміни та інше, а вона немов мене не помічає. Я їй раз розповів, другий … Потім жінка видає:

– Дуже дякую. Я подумаю, передзвоню, а ви їдьте.

Тут-то до мене й дійшло, що мене просто використали в якості безкоштовного таксі. Але, що зі старої візьмеш? Сів в автомобіль і поїхав. Чи варто говорити, що більше вона не дзвонила?