Бабуся моєї дочки живе по сусідству, але про це знаю тільки я.

Мені було всього дев’ятнадцять, коли я зрозуміла, що вагітна. Мої рідні були непохитні: вихід тільки аборт. Я жила з мамою, бабусею, тіткою та молодшою сестрою у двокімнатній квартирі. Поява ще однієї людини в цій квартирі була неприпустимою. Мама була непохитна. Вона сама народила мене досить рано, тато загинув. Все життя тягнула нас на своїх плечах сама, а тут ще в похилому віці  «бонусом» внук чи внучка при доньці студентці.

Але я хотіла цю дитину. Я вірила, що зможу добитися всього. У мене досить легко і просто складалося життя: староста групи, зірка курсу, майже відмінниця. Кавалери за мною вилися цілими роями. Та й батька своєї дитини я любила … Спати я пішла вся в сльозах. Написала коханому смс, про те, що мама відправляє мене на аборт. Через годину я отримала відповідь, яка стала вирішальною. Мій хлопець написав всього одне слово: «Роби!»

Після цього я зрозуміла, що моє життя вже ніколи не буде таким як раніше. Вранці я сказала мамі, що не буду йти на поводу у рідних. Та вказала мені на двері і попередила, щоб свої проблеми я вирішувала сама. Ось так я опинилася на вулиці вагітною. Було складно, але я не падала духом. Взяла академку в університеті, знайшла собі житло. Подруга допомогла знайти роботу, де мене офіційно працевлаштували. На щастя, її тато був не останньою людиною в місті і допоміг всім, чим зміг.

Минуло дев’ять років. Особисте життя в мене взагалі не склалося. Я закінчила університет заочно, постійно посилено працюю і прагну добитися всього для своєї дитини. П’ять років тому я купила квартиру. Зараз думаю про розширення, так як студія для нас двох вже стала затісною.

Іронія долі в наступному. Ми живемо по сусідству з моєю мамою. Щоранку вона виносить сміття коли я веду Аню в школу. Дочка не здогадується, що це її бабуся, а у мене поки немає сил пробачити цій жінці, яка встигла стати для мене чужою людиною.

Сестра поїхала подорожувати зі своїм хлопцем, бабуся померла, а тітка вийшла заміж. До речі, рідна сестра моєї матері так і не змогла пробачити її. Тітка Олена часто допомагає і балує Аню. Свого часу тільки від неї я і отримувала допомогу, коли працювала на трьох роботах і крутилася, як білка в колесі.

Мама подзвонила мені за весь час тільки раз. Коли Аня народилася. На цьому все закінчилося. Мені треба знайти сили і пробачити її, але у мене їх просто немає. Я й досі пам’ятаю, як народжувала в інфекційному, тому що у мене не було грошей на теплий пуховик і ліки, а перед пологами я дуже застудилася. І тільки подруга привезла мені все необхідне в пологовий будинок.

Потім вона стала хрещеною мамою Ані. Я знаю тільки одне! Мене нічого не зламає. А ось мама здає з кожним днем ​​… Мені її шкода, але немає сил на прощення …

А ви б пробачили?