Бабуся дуже хвилюється за здоров’я внука, але допомогти відмовляється.

В Наталі цілком звичайна сім’я: чоловік і майже семирічний син Стас, який у вересні збирається в перший клас. Зараз хлопчик ходить в садок, дорослі працюють, платять іпотеку зо двокімнатну квартиру. Втім, Наталя не так працює, як сидить на лікарняних: син її, на жаль, не вилазить з ГРВІ.

– Начальниці моїй пам’ятник потрібно поставити, як вона терпить це все! – зітхає жінка. – Слава Богу, жінка чуйна попалася, у неї самої двоє дітей, правда великі вже. А раніше, каже, так само було…

Цієї весни син хворів якось особливо важко і лікар, закриваючи лікарняний, порадив – як тільки, мовляв, стане тепло, кидайте все і їдьте на море. Дихайте, купайтеся, сидіть на березі з дитиною. Повинно допомогти. Гірше не буде точно.

Наталя і сама розуміє – треба щось робити, так далі тривати не може. Начальниця у неї лояльна, але в останній раз навіть вона сказала, що все це ненормально, і треба щось робити. Якось лікувати дитину.

– Звичайно, їдь на море! – сказала начальниця. – Відпустку дамо. Знайди гроші, придумай що-небудь. У матері попроси! У пенсіонерів завжди є енна сума про запас, вони без копійки не живуть. Ну тут особливий випадок, повинна ж бабуся розуміти. Лікар рекомендував! Зрештою, скажи – в борг. Потім віддаси! …

Про море Наталя думала і сама, ще до розмови з лікарем. Соромно зізнатися, але вони зі своєю іпотекою сина не возили на море ще жодного разу, хоча провернути все можна досить бюджетно.

Наталя все порахувала. Поїхати плацкартом, житло зняти простіше, без кондиціонерів, і дешевше, не в безпосередній близькості, нічого, поїздять на пляж маршрутці. Готувати будуть, продукти що тут, що там з мережевого супермаркету – різниці немає. Розваг і покупок – по мінімуму, ну, їм до економії не звикати…

Але навіть в такому режимі потягнути поїздку їм буде непросто … Чесно кажучи, Наталя сподівалася на матір. Гроші в Ольги Сергіївни є, і вона цього не приховує. Навпаки, любить цим похвалитися – мовляв, ось я навіть з пенсії примудрилася накопичити певну суму з трьома нулями, а ви живете від зарплати до зарплати, фу. Так не можна, треба відкладати, хіба мало що…

При цьому Ольга Сергіївна трохи лукавить – збирає вона не тільки з пенсії, а й здає в оренду квартиру своєї матері. Хоча живе вона, звичайно, скромно. Нічого зайвого не купує, витрати чітко планує, витрати фіксує, збирає чеки. А все заощаджене несе на вклад …

– Каже, що внука любить, переживає за нього! – ледь не плаче Наталя. – При цьому від розмов про море ухиляється! Прекрасно знає, яка у нас ситуація – я всю весну на лікарняному просиділа, нічого не заробила. Зарплата чоловіка – на іпотеку і їжу. А нам ще сина в школу збирати…

Гаразд, я знала, що так буде! Я тільки не розумію, як так можна: за внука переживає, а грошей для нього шкодує … Так хіба буває?

Як вважаєте, любляча бабуся в такій ситуації повинна дати грошей? Зрештою, мова про здоров’я єдиного внука. Ну не останні віддавати й не всі до копійки, але посильною сумою поділитися можна ж було?

Або це цілком нормально – любити внука і переживати за нього, але грошей жаліти? Як вам ситуація?