– Аферистка вона! Навіть судили її. А вона все за своє і сина мого втягнула

Мій старший брат Назар закохався в Таню. Вона була схожа на дівчину з обгортки глянцевого журналу, і втіленням його ідеалу жіночої краси. Таким щасливим я брата ще ніколи не бачила.

Таня була справжньою знахідкою і роботяща, і вихована. У Тані своя двокімнатна квартира, хороша машина, дитина від першого шлюбу, яка живе з бабусею – матір’ю її першого чоловіка, і брат, який завжди і у всьому їй допомагає. Причина першого розлучення Тані була прихована за розпливчастим «не зійшлися характерами».

– Зі мною точно зійдешся! – посміхнувся Назар і обійняв свою майбутню дружину.

Вони були знайомі лише два місяці, коли зібралися подавати заяву. Справжня любов. Брат зібрав свої речі й покинув наш дім, перебравшись до своєї коханої. З 8-річним Таніним сином Назар бачився всього один раз – бабусі дитини треба було по справах і вона привезла його до Тані. Однак Назар твердо вирішив, що після весілля дитина його дружини переїде до них.

Моя мама побажала познайомитися з сім’єю нареченої й через Таню передала їм запрошення «на чашку чаю». Таня прийшла зі своїм старшим братом, Ігорем. Не встигла мама поцікавитися – а де ж батьки нареченої? – як Ігор сказав:

– Сироти ми.

– Співчуваю. – сказала мама.

– Не варто. – відмахнувся Ігор і пройшов до столу.

Вечір пройшов дивно. Якби я не знала точно, що Таня – наречена Назара, я б подумала, що Таня й Ігор – дуже щасливе подружжя. Таня метушилася навколо свого брата, постійно підкладала йому їжу в тарілку, простягала йому серветку ще до того, як Ігор сам за нею тягнув руку. Якщо Назар звертався до неї з яким-небудь питанням або проханням щось передати, Ігор кидав в сторону мого братика спопеляючі погляди.

Коли мова зайшла про оплату весілля, Ігор пожвавився. Вони з сестрою дістали купу папірців з розрахунками та списками. У мами, побачивши підсумкової цифри, очі на лоб полізли:

– Скільки? сто тисяч?

– Ми ж навпіл скинемось. – заспокоїв Ігор мою маму. Але і 50 тисяч – дуже багато для нашої родини сума.

– Буде у моїй сестрички найкрасивіше весілля! – Ігор обійняв Таню і поцілував її в скроню.

– Може, спочатку молоді заяву  подадуть? – несміливо запитала мама.

– Встигнеться! – відмахнулася Таня. – Головне – до весілля все підготувати.

Гроші на організацію весілля було домовлено передати Тані після покупки сукні – мамі потрібно було зняти гроші з рахунків. Честь допомогти нареченій вибрати сукню, випала мені. А Ігор склав нам компанію.

Таня довго вибирала між двома сукнями. Перша – красива і за ціною приємна. Друга – уцінка, зі знижкою 50 відсотків. Шикарна, але з косяком на подолі. Таня взяла першу. Ми вийшли з торгового центру.

– Ні, я все-таки ту візьму. Тільки не її, а нехай таку ж, але нову мені привезуть. – сказала Таня і пішла здавати куплену сукню.

Ми з Ігорем залишилися біля входу в торговий центр – курили.

– Ігор! Що ж ви з Тетяною слухавки не берете? – підбігла до нас жінка років 55-60.

– Жінко, Ви помилилися! – сказав Ігор, взяв мене за руку і потягнув у торговий центр. – помилились?

– Ігор, ти у своєму розумі? Власну матір не впізнав? – кричала жінка, поки Ігор все швидше мене волок.

– Мама? Це ваша з Танею мама? – запитала я, вирвалася і побігла до виходу. – Ти ж казав, що ви – сироти?

Жінку я знайшла, а от Ігоря видно не було. Я підійшла до мами Ігоря і Тані й представилася:

– Доброго дня. Мене звати Іра. Я – сестра Назара, нареченого Вашої дочки.

– Дівчино, у мене немає дочки! – відповіла мені жінка, розвернулася і зібралася йти.

– Як немає дочки? – здивувалася я. – Ви тільки що до Ігоря підходили, назвалися його мамою. Він – брат Тані, нареченої мого брата. Таня там, – я махнула рукою на торговий центр, – сукню вибирає, весільну.

– Який брат? Яка сукня? – в приголомшено дивилася на мене жінка.

Я запропонувала піти в кафе і поговорити, за чашкою кави. І там я дізналася Прецікаву історію. Так, Ігор – син цієї жінки. А ось Таня – дружина Ігоря. Не сестра – дружина. А їх 8-річний син живе у неї, і ні син, ні невістка – обоє не беруть трубку останнім часом.

– А як же? Весілля адже, Ігор .. А якщо він – чоловік, як він свою дружину заміж видає? Я не розумію … – від шоку я не могла зв’язати й двох слів.

– Аферистка вона! – махнула рукою жінка. – Навіть судили її. А вона все за своє, і сина мого втягнула.

– Мені потрібна ваша допомога! – я склала руки в благальному жесті.

Вдома мене чекала картина маслом – зла мама, шалено неадекватний від злості брат і заплакана Таня, з фінгалом під оком. Ця аферистка розповіла моїм рідним казочку, про те, що я їй погрожувала, щоб вона дала спокій моєму братові. І, нібито, фінгал – моїх рук справа.

– Ірино! У тебе нічого не вийде! Ми з Тетяною прямо зараз йдемо і подаємо заяву в РАЦС! – гнівно сказав братик, поки Таня сміялася через його плеча. Я поплескала в долоні:

– Браво! Швидко зорієнтувалася! Але у мене дещо є!

Я дістала з сумки весільні фотографії Тані та Ігоря, а на телефоні у мене був знімок їх свідоцтва про реєстрацію шлюбу – у них просто по батькові однакові. Спасибі  свекрусі Тетяни. Під час розмови в кафе я попросила її про допомогу. І жінка, яка взяла з мене обіцянку, що на Таню та Ігоря НЕ буде написано заяву в поліцію, привезла мене до себе додому, дала пару фоток і дозволила зробити фотографію свідоцтва.

Це докорінно змінило ситуацію. У Тані були відняті гроші, які їй якраз передали Назар і мама і вона була випроводжена геть. А якби не я, шукай  її потім з нашими грошима в кишені.

З брата я ще довго сміялася. Залицятися до чужої дружини на очах у її чоловіка, ще й одружитися збиратися на ній – це яким сліпим треба бути.

– Таня здавалася порядною, сказала, що до весілля ні-ні! – виправдовувався Назар.

– Ні-ні! Ха-ха-ха! – сміялась я.

Ай, молодці які! Як добре придумали! До весілля – ні-ні, а весілля і не було б. Втекла б вона з чоловіком-спільником з грошиками й все. І доведи потім, що на весілля гроші дано.