«Або ми, або вона». Колись мої батьки практично зруйнували мій шлюб …

Дві сім’ї під одним дахом – це катастрофа. Правильно кажуть – не можна жити своєю сім’єю разом з батьками. У домі повинна бути лише одна господиня. Ми з  дружиною вдвох були студентами коли одружилися. Прийшлось вибирати – де ж нам жити? У мами Зоряни була маленька квартира, а у моїх батьку дуже  велика. Саме тому я і вмовив дружину жити з моїми батьками.

Я завжди вважав, що саме чоловік повинен приводити в свій дім свою дружину. Однак я навіть не міг уявити, чим це мені обернеться. На початку все було добре, але в якийсь момент я став помічати, що моя мама чіпляється до Зоряни.

Це спостерігалося абсолютно в усьому. Вона вчила її прасувати білизну, вчила готувати, прибирати, а згодом почала принижувала, говорила, що вона погана господиня і не гідна їх сина, тобто мене. Дівчина все спокійно приймала, вислуховувала, не вступала в конфлікт. Але вечорами і вночі плакала в мене на плечі, тому я вирішив сам поговорити з батьками.

В результаті я почав вислуховувати від мами, яка погана в мене Зоряна, хоча я сказав їй, що мене в дружині все влаштовує. Ні до чого було роздувати з мухи слона. Коли я підійшов до тата, то він заявив, що мама – господиня в домі і потрібно її слухати, а вона висловлює їй неповагу.

Я зрозумів, що нам потрібно з’їжджати, ось тільки куди? Батьки почувши про це і заявили мені відразу, щоб я розлучався – інакше втрачу їх підтримку. Але для мене було важливо зберегти відносини, тим більше було зрозуміло, що батьки просто напросто намагаються вигнати  мою дружину. Ми з нею зібрали речі і почали знімати квартиру.

Так, мені довелося перевестись на заочну форму навчання, працювати на кількох роботах. Зоряна незабаром отримала диплом і теж стала працювати. Поступово ми з нею просувалися по кар’єрній драбині, купили свою квартиру. Зараз вже плануємо завести свою дитину. Мої батьки, як і раніше не розмовляють зі мною, що мене дуже сильно ображає.

Але одне я зрозумів точно – ми з дружиною є опорою одне для одного. Ми змогли вирішити проблеми разом, трималися поруч у скрутні хвилини і підтримували один одного. Це набагато важливіше забобонів. Я не шкодую, що так вчинив, бо зараз ми нікому нічого не зобов’язані. Ми досягли всього самі і ми дуже щасливі разом.