А якби я тоді не помилився?..

Дуже погано, коли закохані сваряться. Ще гірше, коли сваряться вони часто, а стосунки тривають вже досить довго. Така історія трапилась з моїм шкільним другом, з яким ми жили в одному будинку.

Ігор посварився зі своєю дівчиною. Вони жили вже понад рік разом. Дівчина була не права, вона влаштувала Ігорю  істерику через нісенітниці, зібрала речі і пішла від нього! Дівчина постійно влаштовувала істерики і завжди через дурниці, такий характер.

Ігор дуже страждав без неї, він прив’язався за два роки відносин. До того ж дівчина була красунею, високою, зі спортивною фігурою. Поруч з нею скромний Ігор відчував себе героєм і донжуаном. Важливе відчуття для не надто впевненого в собі 26-річного хлопця.

З горя Ігор став випивати. Щовечора. Все більше і більше. Вранці насилу приїжджав на роботу. Він і так не був найціннішим офісним працівником, а тут сидів, поскрипував кріслом на коліщатах, тупо дивився в монітор і думав: чи не пора б похмелитися? Насилу чекав обіду і там знову випивав.

Треба було помиритися з дівчиною, але Ігор вирішив, нарешті, бути рішучим до кінця. «Нехай сама з’явиться і вибачиться», – говорив собі Ігор, випиваючи чергову чарку. Але дівчина мовчала. Якось після обіду сталося те, що повинно було.

У коридорі з Ігорем зіткнулася начальниця, принюхався:

– Слухай, я тебе звільню! Від тебе і так користі мало, а тут ще й п’єш.

Ігор дуже боявся начальниці. Гендиректор Іванка була кар’єристкою. Молода, спортивна, швидка. Ігор завжди намагався від неї ховатися за монітором. І тепер – зіткнувся. Він зрозумів, що пропадає. Увечері не витримав, знову випив. Добряче випив.

І написав дівчині в Телеграмі: “Мені пора це сказати. Я дуже тебе люблю. Я зіп’юсь без тебе. Допоможи! Ми повинні бути разом!”

Натиснувши кнопку, Ігор раптом зрозумів: він відправив це стерві-начальниці. П’яний переплутав номер. Тут же став набирати вибачення, але було пізно. Прийшла відповідь: “Що ж ти одразу не сказав, дурнику?” …

Ігор тепер заступник гендиректора. А начальниця Іванка виявилося прекрасною дівчиною. Ігор щасливий, Іванка щаслива. Разом займаються йогою, ходять в театри, скоро летять в Таїланд.

І тільки по ночах, обіймаючи спортивне тіло Іванки, він іноді з жахом думає: “А якби я тоді не помилився?”