– А я ж крім нього, нікого більше й не любила ніколи. Все для нього робила, а він цього навіть не цінував

20 років тому ми з чоловіком одружились і  купили квартиру. Ми  мали свої заощадження, частину грошей нам подарували родичі на весілля, а решта ми позичили у знайомих.

З нами на сходовому майданчику жила сусідка Люда. Ми з нею подружились, а тому  два-три рази на тиждень вона заходила до нас в гості. Практично завжди у неї  була одна проблема: її чоловік, Василь.

Колись він був гарний чоловік, а потім просто спився. Вася, який звик до веселих компаній і уваги до своєї персони, працювати не любив. То він вантажник, то сантехнік, то різнороб, а головне – ні на одній роботі його не розуміли та не цінували. Люда у свого Василя була закохана ще з дитинства. І коли з усіх своїх дівчат, він вибрав її – була неймовірно щаслива. Через рік після весілля вона народила доньку.

Тільки життя з Василем виявилося нелегким. Працювала Людмила в перукарні та вдома сусідів стригла. Фактично вона й утримувала сім’ю. Від Васі допомоги ніякої: що заробляв – те пропивав. І якщо раніше хоч з перервами пив, то останнім часом майже кожен день. А найстрашніше став руки розпускати.

Коли він вдарив Люду вперше і вона в сльозах прибігла до нас, то мій чоловік, хотів піти та напоумити пару раз цього Васю, але Людмила не дала. Відразу знайшла йому виправдання. Стала нас переконувати, що Вася хороший, просто хворий. Алкоголізм – це хвороба. А не лікується тому, що він не розуміє, що хворий. Мій чоловік вислухав тоді її палку промову і не витримавши сказав:

– А по-моєму, ви обоє хворі. Розбирайтеся самі.

Тому, коли Людмила приходила до нас після чергової розборки, чоловік намагався на кухні не з’являтися. Вислуховувати та заспокоювати бідну жінку доводилось мені. Потім приходила її дочка Ніна, говорила, що тато заснув і вони йшли додому…

Одного разу Люда прийшла в такому стані, так ридала, що я довго не могла зрозуміти в чому справа. Вона так вила, що чоловік з сином прийшли на кухню. Я намагалася напоїти її валеріаною, а Віктор став одягатися зі словами: “Зараз я цього Васю навчу  норм поведінки”. І тут Люда видала приголомшливу новину:  “Вася її кинув і пішов до іншої жінки”.

Іншою жінкою, виявилася продавщиця, яка працювала в невеликому продуктовому магазині. Її в районі все знали. Стокілограмова дама з таким суворим поглядом, що відразу розумієш: здачу краще не просити. Не вірилося, що Васильа міг проміняти симпатичну струнку Люду на таку жінку. Однак, час минав, а він не повертався.

Людмила переживала його відхід дуже важко. Спочатку ридала щовечора у нас на кухні, потім вирішила чоловіка повернути. Зазивала його в гості, стіл накривала, горілку купувала, чекала біля роботи. Вася повертатися не хотів. Після однієї з таких зустрічей, Люда прийшла до нас. Вона була обурена до краю.

Виявляється, коли Вася в черговий раз напився, його нова кохана гримнула його сковорідкою. Людмила не розуміла, як можна вдарити хвору людину. А якби сковорода гаряча була, до того ж вона і вбити могла. І так у нього одне око майже не бачить. Половина обличчя синя.

І все-таки Вася не повернувся. Правда тільки щоб забрати свої речі. На всі питання Люди, відповідав, що все життя шукав таку жінку з таким характером.

Час минав і Люда змирилася. Іноді в її житті з’являлися чоловіки, проте вона так і залишилася одна. Дочка її виросла, вийшла заміж і переїхала до чоловіка в інше місто. Вася тим часом з алкоголем вгамувався, роки не ті, здоров’я немає. І навіть гроші дочці постійно передає.

А вчора, прийшла на чергові вечірні посиденьки, Людмила і повідомила, що продає квартиру і переїздить ближче до дочки. Ніна вагітна і їй треба допомогти. Ми добре посиділи, випили пляшку вина. І Люда раптом сказала:

– А я ж крім Василя свого нікого більше й не любила ніколи. Все для нього робила, а він цього навіть не цінував. Ну що тут скажеш. Ось така вона підступна штука, це любов.