А я спочатку не зрозуміла – що це свекруха зі мною почала загравати. Раніше раз на півроку в гості приходила, а тут щотижня приїжджає “на чай”. Але коли вона почала розмову про те, що незабаром стане бабусею, назвавши мене улюбленеою невісткою, то в моїй голові все стало на свої місця

З чоловіком ми прожили десять років разом, із них три роки у цивільних відносинах. Пройшли злидні, голод і тарганів у комуналці. Нині живемо в іпотечній квартирі.

За все спільне життя ми часто сварилися і мирилися. Загалом усе як у людей. Навіть кілька разів поліцію викликали, але обійшлися попередженнями.

У житті був складний період, коли ми розлучилися на півтора року. Я тоді втратила дитину, перебувала у тяжкій депресії, а чоловік не придумав нічого кращого, як переїхати до друга.

У той момент я думала, що наш сімейний човен пішов на дно. Почала самотужки піднімати себе на ноги. Ми так довго чекали на дитину, але, як виявилося, мій організм погано пристосований до виношування плода.

Я вирішила поміняти роботу, більше часу присвячувала собі – розвитку тіла та розуму. Завдяки тренуванням я стала стрункішою. Закінчивши експрес-курси з HR, я стала більше заробляти та получати задоволення від життя.

Загалом, чоловіка в сім’ю я повернула і навіть не мучила його питаннями про те, чим він був зайнятий весь цей час. З чуток я знала, що він недовго жив з іншою жінкою, тому не зважилася на відверті розмови. Я до них не була готова.

Після того випадку з невдалим досвідом я боялася завагітніти – перед очима весь час стояла картина пережитого кошмару/

Мій чоловік не був так сильно вражений, як я. Мені було незрозуміло – як він так легко міг змиритися з думкою, що я втратила довгоочікувану дитину?!

Ми ж разом мріяли про велику сімʼю, про маленькі ручки, які тягнуться до татових щічок. Але, виявляється, це були ілюзії, придумані мною.

Після того, як я втратила дитину, мої руки опустилися. Я вже не хочу дітей. Очевидно, чоловік це зрозумів і зібрався вирішити проблему своїми методами.

Загалом свекруха, приходячи кожного разу до нас додому, потроху готувала мене до головної розмови. Вона торкалася таких моментів, як, наприклад, мені не вдається завагітніти, а може і взагалі я не зможу ніколи стати мамою.

Розумієте, так, мій стан у такі моменти? Я й так, тримаюся з останніх сил, намагаюся менше думати про наболілу тему, а вона все туди мене обличчям макає.

На другий день вона почала говорити, що онуки – це квіти життя, і неважливо хто їх їй подарує. Звичайно, вона б хотіла онуків від “улюбленої невістки”, але доля може зробити різні сюрпризи.

Улюблена невістка – це я. Я стала такою в останні кілька місяців, а так мама чоловіка не особливо балувала мене увагою та компліментами.

Коли я почала розуміти, що в її розмовах є каверза, то почала сама керувати діалогом. Коли я почала ставити запитання: “Хто ще може бути її невісткою, якщо у неї дві дитини – син і дочка?”, свекруха думала уникнути відповіді, потім стала тикати в телефон нібито їй хтось подзвонив.

Дзвінка, звичайно, не було, просто їй потрібно було ухилитися від відповіді. Далі я вирішила все-таки уточнити про онуків.

Припустила, що завагітніла зовиця, але свекруха з жахом руками замахала – куди їй, вона надто юна, та ще й незаміжня.

– Звідки вони з’являться, якщо ні я, ні ваша дочка не вагітні? – вже дратуючись спитала я, на що свекруха опустила очі і порадила поговорити з чоловіком на цю тему.

Тут мене як ошпарило. Я, природно, після такої фрази не могла дати спокій, і почала трясти інформацію зі свекрухи.

Вона не витримала і пояснила мені, що Роман мав жінку на час нашого розставання. Це я в курсі, дякую. Але, виявляється, він не перервав із нею стосунки, а просто припинив їх ненадовго.

Роман зустрічається з нею з тих пір і не збирався кидати. Але й зі мною він не хотів розлучатися – начебто любить і ми багато чого пережили.

Чоловік жив на дві сімʼї, і нещодавно дізнався, що стане татом. Його щастю не було меж! Свекруха теж зраділа, що невдовзі нянькуватиме онука чи онучку, але переді мною так незручно вийшло.

Мама чоловіка знала з самого початку про те, що Роман мені зраджує. Але вирішила не лізти в наші сімейні стосунки, а просто бути поруч, на випадок, коли мені стане гірко від того, що відбувається.

Я більше не хочу бачити і чути про це божевіллля! Один радіє, що коханці дитину зробив, а друга – що бабусею стане.