А я по вихідних працювати не збираюсь!

Кінець березня. Мене через соцмережі знаходить зведений брат мого двоюрідного брата. Від банального “привіт – як справи” він швидко перейшов до теми віддаленої роботи. Не знаю, через кого він дізнався, що я вже як пару років працюю віддалено, але сам факт … Попросився до нас в контору.

Якщо чесно, то не дуже хотілося просити начальство працевлаштувати родича, але ввечері ще й моя мама подзвонила. І плавно завела тему до віддаленій роботі.

Пообіцяв мамі, що спробую допомогти з працевлаштуванням.

Зв’язався з начальником. Пояснив ситуацію. Коротше, взяли.

Через день “брат” повинен був почати працювати, про що йому і було сказано. Для довідки: вихідні рідко випадають на Сб-Нд. Немає такого, що всі залізно відпочивають в суботу та неділю. У когось вихідні строго на понеділок і четвер випадають, у мене  взагалі плаваючі.

22-е число, неділя, вечір. Дзвонить начальник. Каже, що взяли іншу людину замість мого брата. Якщо коротко, то деталі наступні: чекали весь день, поки він зволить з’явитися в робочому чаті. А головний менеджер ще й двічі на телефон братові дзвонив. Так і не додзвонився.

Передзвонюю братові:

– Ти чого в чаті не з’являєшся??
– Так вихідний же. Я по вихідних не працюю!
– Весь відділ працює, начальник працює … А ти тепер ніяк вже не працюєш.

З тих пір взагалі зарікся допомагати комусь з роботою.

PS Родичеві заздалегідь повідомив про плаваючі вихідні.