– А ти, дитино, тут не хами мені, це квартира мого сина, – заявила свекруха. Серйозно? Ну тоді в мене для неї погані новини

Я навіть не знаю, з кого я в цій ситуації більше в шоці: від свекрухи, яка прийшла в чужу сім’ю і з порога почала качати права, чи від чоловіка, який наплів мамі, що це він купив квартиру, де ми з ним живемо . Квартира моя, купувалась мною та моїми батьками ще до шлюбу, але мамі він сказав інше. З величезним задоволенням розповіла свекрусі правду.

Із Богданом ми познайомилися три роки тому. Спочатку спілкувалися як друзі, але поступово перейшли на інший рівень стосунків, потім і побралися.

Богдану тридцять один рік, сам він приїхав із села Полтавської області. Спочатку у Києві навчався, а потім вирішив залишитися тут. До того, як ми з ним з’їхалися, він винаймав квартиру з якимось своїм приятелем, з яким вони разом працювали.

Зірок з неба в кар’єрі він не хапав, не топ-менеджер, але працював, отримував середню зарплату і взагалі нормально жив.

Я до того моменту теж вже працювала. Але квартира в мене була своя. Брали на її покупку іпотеку – половину сплатили батьки, другу половину я закривала самостійно. Брали відразу двохкімнатну, далеко не в центрі, але все одно варіант непоганий, ще й поряд з метро.

Коли ми з Богданом стали зустрічатися, я виплачувала залишки іпотеки. Так що в статус мужньої дружини я увійшла з непоганим приданим у вигляді квартири в Києві.

До того, як ми з’їхалися з Богданом, квартира здавалася, щоби було простіше гасити іпотеку, а я жила у батьків. Тому після весілля постало питання про те, що непогано б зробити в ній ремонт. Чим ми потихеньку і почали займатися.

Весілля як такого у нас не було. Ми просто розписалися і все. Грошей на гульбища не було, та й не хотілося влаштовувати цей цирк із сукнями, гостями та банкетами. Тому з ріднею чоловіка я знайома не була, тільки з мамою, та й то по телефону.

Спочатку вона здалася мені приємною жінкою, доки я не зустрілася з нею особисто. А трапилося це раптово. Чоловік одного дня просто оголосив, що в гості приїде його мама, вона вже взяла квитки і вдень буде у нас.

Мене таке рішення не влаштувало, бо до першої зустрічі зі свекрухою хотілося якось краще підготуватися – порядок вдома навести, приготувати щось смачне, зустріти як годиться.

Але чоловік від мого обурення тільки скривився. Сказав, що мама у нього проста, вишукувань їй не треба, а їжі в холодильнику вистачає. Зустріне він її сам, а ввечері ми з нею познайомимося.

Познайомились ми дуже своєрідно. Коли я, відпросившись з роботи раніше, прискакала додому, чоловіка там не було, а його мати була. Вона по-господарськи розклала речі і я застала її за інспектуванням кухонних шаф. Мені приховувати нема чого, але все одно неприємно.

Роздмухувати з порога скандал я не стала, привіталася, поставила тортик, запропонувала попити чаю. Свекруха дивилася на мене важким поглядом, а потім почала звітувати, що господиня з мене жахлива. Вдома бардак, все стоїть не на своїх місцях та й усе в такому дусі.

Довго терпіти таку поведінку я не стала. Гаркнула, що у своєму домі я розпоряджаюся сама, що і де має стояти, а якби її син заздалегідь попередив мене про візит його мами, то й бардака не було б. До того ж, у нас тут ремонт іде повільним кроком. А гості варто було б поводитись скромніше.

Можливо, я була не надто ввічлива, але й мама чоловіка почала особисте знайомство з наїздів, а таке нікому не сподобається.

– А ти, дитинко, тут не хами мені, це мого сина квартира! Те, що він на тобі одружився, тебе господаркою ще не робить, – заявила мені свекруха. Я секунд двадцять перетравлювала почуте, а потім уточнила, чия квартира.

Свекруха підтвердила, що я не дочула, це квартира Богдана. Він їй сам хвалився кілька місяців тому, що купив квартиру, тепер буде куди молоду дружину привести. Тому мені варто закрити рота і уважно слухати, що мені скаже свекруха, адже вона життя прожила і вміє господарство вести, на відміну від мене.

Я з неймовірною насолодою показала мамі Богдана документи на квартиру, де чорним по білому було написано, хто є власником житла. Вона спочатку не зрозуміла, подумала, що Богдаан із якоїсь радості квартиру на мене оформив. Довелося пояснювати, що жодного відношення до цієї квартири її син не має.

А тут і сам винуватець урочистостей наспів. Я не стала слухати їхні розборки, вирішивши переночувати у батьків. Спілкування з мамою чоловіка мені вистачило.

Наступного дня я повернулася до порожньої квартири. Ні свекрухи, ні її речей, а потім повернувся ображений Богдан. Заявив, що я могла б його не підставляти, не розмахувати документами перед його мамою. Образився ще.

Я була в шоці – він мамі локшину на вуха вішав, що весь із себе крутий пацан, який взяв і купив квартиру, а коли я, поставлена ​​в незручне становище, розповіла правду – з крутого пацана перетворився на скривдженого хлопчика.

Думаю, що з весіллям я поспішала. Він начебто сам намагається помиритися, але навіщо мені такий фантазер?