– А що, ти на щось претендувала? З якого дива? Гроші – мої, працював -я, відкладав їх -я. А ти взагалі нічим не допомогла

Надя в шлюбі вже сім років. Жодного дня у своєму житті вона не працювала. Першу дитину народила відразу після інституту, а через пару років – другу. Ніякого вкладу в сімейний бюджет, крім декретних виплат, від неї за ці роки не було.

Забезпечував сім’ю один чоловік і в нього це  непогано виходило. Ситуація всіх влаштовувала, ніхто нікого не дорікав. Жила Надя з чоловіком у квартирі родича свекрухи, який працював за кордоном, і збирали на своє житло. Звичайно, якби довелося знімати, збирати та відкладати було б практично не можливо.

Чоловік підійшов до справи відповідально і кожен місяць відкладав на рахунок певну суму. У підсумку за сім років вдалося накопичити пристойні гроші. В принципі, можна було б і ще збрати, щоб вистачило на ХОРОШУ квартиру, але родич повідомив, що контракт у нього закінчується, і попросив житло через пару місяців звільнити.

Вирішили вони купувати зараз те, що зможуть.

– Дочка щаслива така була! – розповідає Галина Петрівна. – Їздили з чоловіком, дивилися варіанти, вибирали, прикидали, які школи поруч, де розташовані поліклініки, чи є магазини і т.д. Тобто збиралися жити в новій квартирі сім’єю. Надя дзвонила, розповідала, радилася. Зрештою, підібрали непогану квартиру, угоду призначили …

І тут чоловік, як само собою зрозуміле, приносить Наді підписати шлюбний контракт, з якого випливає, що на цю квартиру вона ніяких прав мати не буде.

У Наді шок, тому що раніше і розмов таких не було.

Чоловік теж показав своє здивування:

– А що, ти на щось претендувала? З якого дива? Гроші – мої, працював – я, відкладав їх – я. А ти взагалі нічим не допомогла. Твої останні декретні проїли три роки тому, витратили їх на твої ж примхи, і відтоді з тебе ні копійки доходу. Ти совість взагалі маєш, чи ні?

О, тільки не пишіть, що «треба з чоловіком сісти й поговорити». Вона говорила. Чоловік вважає, що він повністю правий.

– Ми ж сім’я! Ти працював, так! А я вела господарство! Виховувала дітей! Забезпечувала твій тил! Ти сам казав, що краще мені вдома сидіти, з дітьми!

– Ну господарство ти вела жахливо! – заперечив чоловік. – Якби хатня  робітниця у мене так прибирала, давно б виставив вже і грошей не заплатив. А тебе терпів, ні слова не говорив – через любов, не інакше. Готувати ти не вмієш, прибирати не хочеш – так що не тобі говорити про тил. Дітей ти виховувала на мої гроші. Іграшки, одяг, поїздки, походи в театр, гуртки – все оплачував я. І тебе утримував … На роботу не вигнав, як інші!

Загалом, варіанти розвитку подій два.

Перший – Надя підписує шлюбний контракт, чоловік купує квартиру і сім’я живе далі довго і щасливо. Якщо вона, звісно, зможе засунути собі  якомога далі образу, забути все те, що говорилося в ці дні та удати, що зовсім нічого не сталося.

І другий – нічого не підписувати. Скоро приїде родич, виселить їх, і чоловік з дружиною роз’їдуться. Чоловік оформить розлучення і спокійно купить квартиру точно так само на себе одного. Напевно він вже і гроші на квартиру склав «куди треба».

І зрозуміло, що мужик з квартирою довго самотнім не буде. Так що це варіант гарний, але непрактичний.

Як би ви вчинили на місці дружини? Що думаєте?