А навіщо ти тоді потрібна, якщо не будеш прибирати і готувати?

– Я йому кажу, давай наймемо домробітницю! – розповідає двадцятип’ятилітня Інга. – Нехай приходить два-три рази на тиждень, робить прибирання і готує що-небудь. Це зовсім недорого і дуже зручно! Але він ні в яку! А ти тоді, каже, в будинку навіщо? Уявляєш, заявив мені таке!

Інга серйозно ображена на свого хлопця Бориса. Прислугу він собі найняв, чи що? Жити разом молоді люди стали зовсім недавно, всього кілька місяців, але Інгу вже просто змучив побут. Домашнє господарство – не її коник. Інга терпіти не може ось це ось все – прання, прибирання, прасування, миття підлоги, та й готування теж.

Так, на двох дорослих людей в міській квартирі того побуту трохи. Але Інзі і це занадто.

Інга фрілансер, щось там таке робить в інтернеті, хоча за свою роботу отримує зовсім небагато: за її словами, вона тільки починає розкручуватися. Живе зараз на утриманні Бориса, який старанно робить кар’єру. Треба сказати, це у нього добре виходить. Уже зараз Боря отримує дуже непогану зарплату, а перспективи взагалі засліплюють.

Квартира Бориса, в якій зараз живуть молоді люди, щойно після ремонту, і господареві хотілося б, щоб вона сяяла новизною якомога довше. А для цього, звичайно, потрібно утримувати її в чистоті. Регулярно мити кахель і сантехніку, сумлінно протирати підлогу і взагалі, не запускати. Інга цього робити зовсім не хоче.

Має право відмовитися і, більш того, взагалі образитися на таку постановку питання: навіщо мені ти тоді потрібна, якщо не будеш шарудіти по господарству? Вона не домробітниця «за їжу», а кохана жінка взагалі-то. І намивати, вибачте, унітаз в квартирі чоловіка не зобов’язана.

Або в подібній ситуації зобов’язана? Сидить удома, грошей від неї немає, так ще й прислугу їй найми – сильно жирно буде?