80-річна бабуся з синім волоссям сиділа у нотаріуса і хитала ногами

Випадок в нотаріальній конторі …

80-річна бабуся з синім волоссям сиділа у нотаріуса і хитала ногами.

– З якого приводу ви до нас?
– Дик, заповіт писати.
– Добре.
– Записуйте, – бабуся влаштувалася зручніше на стільці і почала диктувати.
– Після cмеpті прошу передати мій мозок на вивчення в НДІ. Якщо НДІ не захоче брати, нехай скажуть, що від Клавдії Петрівни. Всіх своїх котів, які будуть у мене на момент смерті роздати моїм друзям. Якщо таких не залишиться (друзів, а не котів) тоді коти переходять у власність мого сина. Всі книги, якщо вони будуть нікому не потрібні, віддати в бібліотеку. Але я настійно рекомендую хоча б перегорнути їх. Років зо три тому я забула, в яку з них поклала гроші. Заповідаю своєму синові розвіяти мій прах на пагорбі в Новій Зеландії …

Нотаріус поперхнувся.

– Вибачте, де?
– У Новій Зеландії, в Новій Зеландії …
– Але це так далеко! До чого такі складнощі?

– Складнощі – це робота п’ять через два і година обіду. Він нікуди не виїжджає через неї. Весь в справах. Сама такою ж була. Тепер шкодую. У нього ще все попереду. А в подорожах життя яскравішим стає. Людини змінює. Він вже не повернеться тим, ким був. Нехай подолає пів Землі. Подивлюсь я, як він назад до свого офісу вернеться! Його туди ні за що не затягнути буде. Ось тільки допомогти йому треба, показати, що інше життя є. Чим я і займуся після смерті … Та й я не хочу в землі гнити. Всяко краще в Зеландію злітати …

– Хм … – нотаріус підібгав губи.
– Дальше, – продовжувала бабуся, – хочу, щоб кішку мою улюблену Маруську зі мною спалили, ну це, як в давнину було … Жартую! Жартую! Просто у вас вид дивний, ось і вирішила вас трохи …
– Налякати?
– Струсити, – старенька посміхнулася.
– Вийшло. Гаразд, а майно? Рухоме? Нерухоме?
– Ах, так квартиру і мотоцикл синові. Правда у мене ще мотоцикла немає. Але я вже на курси записалася і скоро куплю, так що запишіть і його … А ось самокат мій заповідаю Степану Петровичу, якщо живий ще буде. Він давно на нього заглядає. Ми коли з ним каталися, він свій зламав, в дерево влетів …

Після того, як старенька пішла, нотаріус оголосив перерву. Відвідувачка з синім волоссям  ніяк не виходила з голови. Він ще раз перечитав заповіт, потер очі, щоб переконатися, що все це було насправді, подивився на велику стопку паперів, а потім взяв телефон.

– Віка, привіт, хотів запитати, чи не хочеш ти кудись з’їздити? Знаєш, я завжди мріяв побувати в Африці …