Без аліментів я не проживу, а тому не відпущу сина на море з бабусею…
Син Ольги Костянтинівни розлучився з дружиною в кінці минулого літа – на цей момент у нього практично була вже інша сім’я.
Треба сказати, що Катерині після розлучення довелося дуже нелегко. У шлюбі Катя не працювала, накопичень не мала, жила з чоловіком-бізнесменом в його квартирі й ні про що таке не думала. Чоловік хотів бачити дружину-домогосподарку, син часто хворів, в садок ходив не регулярно. Ну а те, що перед заміжжям у Каті не було свого житла – а багато у кого воно є у двадцять п’ять? Тому після розлучення залишилася жінка без житла, без грошей і з шестирічним сином на руках…
Втім, в результаті все владналося непогано: колишній чоловік Андрій став платити досить-таки солідні аліменти – близько чотирьох тисяч, причому, добровільно. На ці гроші Катя змогла зняти крихітну квартиру і навіть якось зводити кінці, з урахуванням будь-яких дрібних підробітків. Собаку сусідці вигулювала, вікна комусь мила, намагалася писати тексти. Виходило зовсім небагато, але все ж.
Колишній чоловік з сином спілкувався – без фанатизму, якщо чесно, але телефонував, надсилав подарунки, два або три рази за неповний рік взяв хлопчика погуляти. А навесні запропонував – Ольга Костянтинівна, його мати, їде з онуками від своєї дочки на море на два місяці, кличе з собою і Марка.
Зі свекрухою у Каті відносини склалися непогані, з колишньою зовицею і її дітьми теж, тому вона з вдячністю погодилася. Розповіла про поїздку синові, стали збирати валізу …
– А тепер, виявляється, дитина нікуди не їде! – з обуренням розповідає Ольга Костянтинівна. – Знаєш чому? Тому що Андрій заявив – раз син на два місяці у нас, значить, аліменти за цей час він платити не буде! .. Але, по-моєму, це цілком логічно. Він і так витратився: на квитки, на пансіонат, плюс мені дає певну суму на проживання з дітьми: екскурсії, солодощі, кафешки та інші розваги… З Каті не взяв ні копійки!
Проте до такого повороту Катерина зовсім не готова. Накопичень у неї, природно, ніяких немає, за квартиру треба платити регулярно, а як це зробити без аліментів, які дотепер є основним доходом доходу, незрозуміло.
– А чого вона хотіла? – розводить руками Ольга Костянтинівна. – Дитину утримувати Андрій не відмовляється. Але з якого дива він повинен в тому ж обсязі утримувати колишню дружину, особисто я не розумію. У неї погано з грошима, я знаю, але до чого тут колишній чоловік? З моменту розлучення пройшов майже рік…
Катя вважає, що аліменти повинні сплачуватися незалежно від того, де знаходиться дитина.
– Моя подруга отримує аліменти за виконавчим листом! – розповідає Катя. – Щомісяця бухгалтерія перераховує, як годинник. Хоча батько бере дітей і на вихідні, і на частину канікул!
– Ти теж хочеш отримувати за виконавчим листом, чи що? – знизує плечима Андрій. – Тоді без проблем. Подавай в суд. Тільки ти не боїшся, що за виконавчим листом отримаєш тисячу гривень і ні копійки більше?
– Мені треба збирати дитину до школи! – ледь не плаче Катя.
– А чому ж ти до цього не збирала? – знизує плечима колишній чоловік. – Грошей було достатньо. Та й буде ще, якщо все в порядку. Наступного разу отримаєш гроші в кінці серпня, думаю, на чотири тисячі зібрати в школу першокласника цілком реально…
Колишній чоловік Катерини – звичайний жлоб? Зрештою, сім’я розвалилася з його вини, а він тепер влаштовує такі викрутаси: знаючи ситуацію, заганяє колишню дружину в кут. Так не можна. Та й законом таке не передбачено, за великим рахунком – не платити аліменти, взявши дитину на час.
Або неправа в цій ситуації якраз Катя? Вона давно могла знайти нормальну роботу, а не жити за рахунок колишнього чоловіка.